Географія. 6 клас. Довгань

Основні поняття й терміни

Абсолютна висота — відстань по вертикалі від рівня Світового океану до заданої точки.

Абсолютна вологість — кількість водяної пари в грамах, що міститься в 1 м³ повітря.

Антропосфера — частина географічної оболонки, що є середовищем життєдіяльності людей.

Атмосфера — зовнішня повітряна оболонка Землі, що складається із суміші газів, водяної пари й різних домішок.

Атмосферний тиск — сила, з якою повітря тисне на земну поверхню, на всі тіла й предмети, що розташовані в атмосфері й на поверхні Землі.

Атмосферні опади — вода у твердому й рідкому станах, що випадає із хмар або виділяється з повітря.

Біосфера — оболонка перебування і життєдіяльності живих організмів.

Болото — ділянка суходолу з надлишковим зволоженням і шаром торфу.

Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Бриз — вітер, який виникає на узбережжях водойм і двічі на добу змінює свій напрямок.

Вертикальна (висотна) поясність — закономірна зміна природних комплексів (висотних поясів), що відбувається з висотою в горах.

Вивітрювання — процес руйнування і зміни гірських порід на земній поверхні під впливом коливань температури повітря, води й організмів.

Витік — місце, із якого починається постійний рух води в руслі (початок річки).

Відносна висота — перевищення однієї точки земної поверхні над іншою.

Відносна вологість — відношення кількості водяної пари, що міститься в повітрі, до її максимально можливої кількості за певної температури, виражене у відсотках.

Вітер — рух повітря в горизонтальному напрямку.

Вулканізм — процес переміщення магми до поверхні Землі й застигання на ній.

Географічна карта — зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині за допомогою умовних знаків.

Географічна оболонка — найбільший природний комплекс Землі, де стикаються і взаємодіють повітряна (атмосфера), водна (гідросфера), тверда (літосфера) оболонки Землі й оболонка, у якій зосереджене життя (біосфера).

Географічні полюси — точки перетинання уявної осі обертання Землі з поверхнею планети (Південний полюс і Північний полюс).

Географічні пояси — найбільші зональні природні комплекси, що закономірно змінюються від екватора до полюсів.

Географія — наука, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність.

Геоїд — форма Землі.

Гирло — місце, де річка впадає в море, озеро або іншу річку.

Гідросфера — безперервна водна оболонка Землі.

Гори — великі ділянки земної поверхні, високо підняті над прилеглою рівнинною територією, зі значними перепадами висот і розчленованим рельєфом.

Горизонталі — умовні лінії на планах і картах, що сполучають точки з однаковою абсолютною висотою.

Гірські породи — природні тіла в земній корі, що складаються з одного або декількох мінералів.

Ґрунт — верхній родючий шар земної кори.

Екватор — умовна лінія, що проходить на однаковій відстані від полюсів і розділяє Землю на Північну й Південну півкулі.

Ерозія водна — руйнування ґрунтів і гірських порід текучими водами.

Затока — частина океану або моря, що вдається у суходіл і має з ним вільний водообмін.

Землетруси — підземні поштовхи й коливання земної кори.

Земна кора — верхня тверда геосфера Землі.

Зональність — властивість географічної оболонки, яка виражається в закономірній зміні природних комплексів від екватора до полюсів.

Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості.

Літосфера — тверда оболонка Землі, яка включає частину мантії, що розташована вище астеносфери, та всю земну кору.

Літосферні плити — величезні блоки літосфери, відмежовані з усіх боків сейсмічно активними зонами (поясами).

Льодовик — природне скупчення багаторічного льоду атмосферного походження на суходолі.

Масштаб — відношення довжини відрізка на плані або карті до його дійсної довжини на земній поверхні.

Меридіани — умовні лінії на поверхні Землі, що з’єднують за найкоротшою відстанню два географічні полюси Землі: Північний і Південний.

Мінерали — однорідні природні сполуки, що утворюються в земній корі та відрізняються за твердістю, блиском, кольором й іншими властивостями.

Море — частина океану, відділена від нього суходолом або підвищенням підводного рельєфу.

Озеро — природна водойма в замкненому заглибленні суходолу.

Океани — величезні частини Світового океану, відокремлені ділянками суходолу.

Океанічна течія — горизонтальне переміщення водних мас на великі відстані.

Острів — відносно невелика ділянка суходолу, оточена з усіх боків водою.

Паралелі — умовні лінії, паралельні екватору.

Підземні води — води верхньої частини земної кори, які перебувають у рідкому, твердому й газоподібному станах.

План місцевості — креслення, на якому за допомогою умовних знаків зображена невелика ділянка земної поверхні в зменшеному вигляді.

Погода — стан нижнього шару атмосфери в певній місцевості в певний момент або протягом якого-небудь часу.

Припливи й відпливи — періодичні коливання рівня Світового океану, викликані притяганням води Місяцем і Сонцем.

Природні зони — великі зональні природні комплекси з подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом.

Природний комплекс — сполучення компонентів (складових частин) природи, які взаємодіють між собою і утворюють єдину систему.

Протока — порівняно вузький водний простір, що з’єднує океани, моря та інші водойми і розділяє ділянки суходолу.

Рельєф — сукупність нерівностей поверхні літосфери.

Рівнина — велика ділянка земної поверхні з незначними (як правило, до 200 м) коливаннями висот і пологими схилами.

Річка — природний водний потік, що рухається в заглибленні, створеному його рухом.

Річкова долина — витягнуте на багато кілометрів похиле зниження рельєфу, у якому розташоване русло річки.

Річкова система — головна річка з притоками.

Сейсмічні пояси — ділянки земної кори, які відрізняються рухливістю, і розташування яких пов’язують із межами літосферних плит.

Тектонічні рухи — сукупність різноманітних за напрямком і швидкістю рухів земної кори.

Тип погоди — загальна характеристика погоди, що включає її основні елементи (середні добові температури, стан хмарності, опади, наявність і силу вітру).

Хмарність — ступінь покриття неба хмарами.

Цунамі — гігантські хвилі, що виникають в океанах та морях у результаті вивержень підводних вулканів або землетрусів.