§ 11. Літосферні плити

1. Невже літосфера рухається? Чому?
2. Що таке літосферні плити?

1. Як і чому рухаються літосферні плити

Розгляньте в атласі фізичну карту світу. Ви вже звикли до вигляду нашої планети, де материки й океани розташовані в певному порядку? Проте виявляється, вигляд Землі постійно змінюється, хоча й дуже повільно. Материки рухаються один щодо одного зі швидкістю 1-6 см на рік. Учені вважають, що розташування материків змінює рух літосферних плит.

Літосферні плити — величезні блоки літосфери. Вони відмежовані одна від одної глибинними розломами. Усього виділяють сім великих та декілька менших літосферних плит. Вони повільно, як величезні крижини по воді, ковзають по астеносфері в різних напрямках. Декілька літосферних плит мають назви материків — Євразійська, Африканська, Південноамериканська, Північноамериканська, Антарктична. Однак зверніть увагу на карту: майже всі вони складаються як з материкової, так і з океанічної земної кори (мал. 1).

Мал. 1. Літосферні плити.

Звідки ж береться енергія, що рухає літосферні плити? Джерелом енергії є внутрішнє тепло Землі, яке переміщує речовини мантії, що й рухає частини літосфери. Внутрішні сили Землі штовхають літосферні плити, і вони переміщуються уздовж розломів. У складі літосферних плит рухається також верхня частина Землі — земна кора.

РОБОТА В ГРУПІ

• Установіть, які літосферні плити є океанічними, а які складаються з материкової та океанічної земної кори.

• У якому напрямку рухаються окремі літосферні плити? Наведіть приклади.

Першим припущення про «дрейф материків» висловив німецький вчений Альфред Вегенер у 1912 р. Він звернув увагу на те, що протилежні береги материків мають схожі контури. Так, наприклад, береги Південної Америки та Африки стикаються між собою, як розірвані частини одного аркуша паперу. Таке дивне за простотою спостереження ніхто до А. Вегенера не пов'язував із рухливістю материків. Знадобилося багато років, перш ніж це здобуло підтвердження.

Сукупність різноманітних за напрямком та швидкістю рухів земної кори називають тектонічними рухами (коливаннями). Деякі з таких рухів ми можемо спостерігати безпосередньо і навіть робити вимірювання, а інші — лише за допомогою сучасних приладів. Тектонічні рухи поділяють на вертикальні та горизонтальні.

2. Горизонтальні рухи земної кори

Під час горизонтальних рухів плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна відносно одної. Коли дві материкові літосферні плити зіштовхуються, їхні краї зминаються у складки й утворюють гори. Так виникли Карпати, Кримські гори, Гімалаї.

Якщо дві плити розходяться, то утворюються величезні розломи земної кори. Найбільші розломи виникають на дні океанів, оскільки земна кора там тонша. Через розломи розплавлена речовина мантії підіймається з глибин, виливається та застигає. У результаті утворюються велетенські підводні гірські споруди — серединно-океанічні хребти (мал. 2). А якщо зближуються материкова й океанічна плити, то тонша й щільніша океанічна плита може занурюватися під масивнішу материкову плиту. Тоді по краю материка виникають складки — гори, а уздовж узбережжя в океані — глибоководні западини (жолоби). Так, наприклад, утворилися гори Анди та Перуанська западина.

Мал. 2. Горизонтальні рухи земної кори.

Звісно, побачити на власні очі горизонтальні рухи літосферних плит неможливо, оскільки вони дуже повільні. А ось результати їхніх переміщень, наприклад складки, можуть багато розповісти про геологічне минуле Землі (мал. 3).

Мал. 3. Гірські складки Карпат на березі річки Прут поблизу міста Яремче (Івано-Франківська область) утворилися внаслідок стиснення шарів гірських порід.

3. Вертикальні рухи земної кори

Вертикальні тектонічні рухи характеризуються підняттям або опусканням окремих ділянок земної кори. Їхнє існування підтверджують безліч прикладів. Так, поступово опускаються прибережні території Нідерландів, італійське місто Венеція (мал. 4). І навпаки, унаслідок підйому земної кори на скелях Норвегії можна побачити високо над водою металеві кільця, до яких рибалки кріпили човни декілька століть тому.

Мал. 4. Венеція поринає у воду із середньою швидкістю 1-2 мм на рік.

Дослідження складу гірських порід свідчать про неодноразові підняття та опускання великих ділянок суходолу на території нашої країни.

МОЇ НОТАТКИ

• Літосфера розколота на величезні блоки — літосферні плити.

• Причиною руху літосферних плит є внутрішні сили Землі.

• Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.

МОЇ ВРАЖЕННЯ. Чи звертали ви увагу раніше на подібність обрисів материків? Чому ідею горизонтальних рухів літосферних плит учені змогли підтвердити порівняно недавно? Про що ви хотіли б дізнатися докладніше?

ПЕРЕВІРТЕ ТА ОЦІНІТЬ СЕБЕ. 1. Що таке літосферні плити? 2. Знайдіть на картосхемі (мал. 1, с. 67) та назвіть найбільші літосферні плити. 3. Чому літосферні плити пересуваються? 4. Які розрізняють види тектонічних рухів? 5. Розкажіть про горизонтальні рухи літосферних плит та наслідки їхньої взаємодії. 6. Наведіть приклади вертикальних рухів літосферних плит.

ОБЕРІТЬ, ЩО ВАМ ЦІКАВО

1. Навчальна гра «Материки-пазли». Зробіть ксерокопію карти світу, акуратно виріжте материки та великі острови. Знайдіть подібні риси в їхніх контурах. Виявіть, які частини суходолу були раніше єдиним цілим. Складіть пазл. Підготуйте фотозвіт: сфотографуйте етапи та результат своєї роботи.

2. Віртуальна мандрівка «Геологічне минуле планети Земля». Скористайтеся віртуальним картографічним сервісом Ancient Earth Globe. Ознайомтеся з тим, як виглядала наша планета 750, 500, 250, 150, 50 млн років тому. Опишіть свої спостереження. Зробіть висновки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА. Створення картографічної моделі «Рухи літосферних плит».

За допомогою картосхеми на мал. 1 (с. 67) позначте на контурній карті межі літосферних плит, підпишіть їхні назви, покажіть стрілками напрямки руху.