Електронний додаток до підручника з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 2. Еволюція прав людини

§ 9. ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ. ПОКОЛІННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Важливі віхи в історії прав людини:

1215 — «Велика хартія вольностей» (лат. Magna Carta Libertatum) — уперше у світі у Великій Британії законодавчо були зафіксовані права людини, обмежена влада короля й закріплені права аристократів.

1628 — Петиція про права в Англії, за якою король не міг призначати податки та збори без згоди парламенту, а норми військових законів заборонялося застосовувати до мирного населення.

1679 — «Хабеас корпус акт», який став основою гарантії права на свободу та особисту недоторканність. Цей документ передбачає надання затриманому чи заарештованому обґрунтованих судовим рішенням пояснень причин затримання. А якщо затримання було незаконним, людину звільняли.

1776 — Декларація незалежності США, розширення прав людини.

1787 — Конституція США — початки правового оформлення ліберальної концепції прав людини («усі люди створені рівними і наділені Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода, прагнення до щастя»). Основи універсальної концепції прав людини та принцип формальної рівності всіх громадян перед законом.

1789 — Декларація прав людини і громадянина у Франції — закладено рівність всіх громадян перед законом, уперше юридично закріплено відмінність між правами людини як приватної особи та політичної людини — громадянина.

Мовою документів

Статут ООН, Сан-Франциско, 26 червня 1945 року

(витяг)

Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості:

врятувати майбутні покоління від лиха війни, що двічі в нашому житті принесла людству невисловлене горе;

знов укріпити віру в основні права людини, у гідність та цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків та жінок і в рівність прав великих і малих націй.

Стаття 55. З метою створення умов стабільності та благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, заснованих на поважанні принципу рівноправності та самовизначення народів, ООН сприяє [...] загальному поважанню та дотриманню прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.

Декларація про право на розвиток, 4 грудня 1986 року (витяг)

(базується на принципах Статуту ООН)

Стаття 5. Держави повинні вживати рішучих заходів, спрямованих на ліквідацію масових і грубих порушень прав людини народів і осіб, яких торкається такими ситуаціями, які є результатом апартеїду, всіх форм расизму і расової дискримінації, колоніалізму, іноземного панування і окупації, агресії, іноземного втручання і загроз національному суверенітету, національної єдності і територіальної цілісності, загрози війни і відмови визнати основоположне право народів на самовизначення.

• З якою метою народи об’єднаних націй вирішили сприяти повазі й дотриманню прав людини і її основних свобод? Проаналізувавши сучасну систему колективної безпеки у світі, поясніть, чи є, на вашу думку, дієвим задеклароване положення. Чи гарантується таким чином право на мир і безпеку?