Електронний додаток до підручника з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 2. Міжнародні відносини та міжнародне право

§ 49. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ. МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА РЕГУЛЮЮТЬ РІЗНОМАНІТНІ МІЖНАРОДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ:

• двосторонні та багатосторонні відносини між державами;

• відносини між державами та міжнародними міжурядовими організаціями;

• відносини поміж міжнародними міжурядовими організаціями;

• відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права тощо.

ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА:

• загальні та спеціальні міжнародні конвенції, що встановлюють правила, безумовно визнані державами;

• обов’язкові нормативні резолюції міжнародних організацій;

• міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної правовою нормою;

• загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

• судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм.

Безпосередні учасники збройного конфлікту поділяються на комбатантів, тобто тих, хто воює, і некомбатантів, тобто тих, хто не воює. Комбатанти — це особовий склад збройних сил держави, який бере безпосередню участь у бойових діях. Некомбатанти — це особовий склад, який перебуває у структурі збройних сил воюючої сторони, але не бере безпосередньої участі в бойових діях, — медичний персонал, духовенство тощо.

Мовою документів

Зі Статті 3 Конвенції про захист цивільного населення під час війни (Женева, 12 серпня 1949 року):

З особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також з тими, хто вийшов з бою унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

• З якою метою саме ця норма закріплена в міжнародному законодавстві? Чому її закріплення стало необхідним?

Тимчасове захоплення території або частини території однієї держави збройними силами іншої без отримання суверенних прав на неї називають окупацією. Відповідно до положень IV Гаазької конвенції 1907 р., IV Женевської конвенції 1949 р. держава-окупант зобов’язана вживати всіх заходів для забезпечення порядку на захопленій території. Населення окупованої території зобов’язане підкорятися розпорядженням окупаційної влади, проте його забороняється примушувати до складання присяги на вірність державі, що окупує, до участі у воєнних діях, спрямованих проти їхньої країни, а також до надання відомостей про її армію. Під час окупації повинні поважати честь і життя цивільних осіб, їхня власність, релігійні переконання, родина. Держава, що окупує, зобов’язана постачати цивільне населення необхідним одягом, продовольством і санітарними матеріалами.

Стосовно цивільних осіб забороняється:

• чинити будь-які акти насильства, залякування або образи;

• застосовувати примусові заходи фізичного або морального порядку, зокрема, з метою одержання відомостей;

• застосовувати катування, тілесні покарання, проводити медичні досліди тощо;

• застосовувати колективні покарання;

• захоплювати заручників;

• депортувати цивільне населення з окупованої території.

Іноземцям, які виявилися на території, що окупується, забезпечується право покинути її в короткий час.

Мовою документів

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року

Стаття 35. 1. У разі будь-якого збройного конфлікту право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни не є необмеженим.

2. Заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, здатні завдати надмірних пошкоджень або надмірних страждань.

3. Заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу.

Стаття 76. 1. Жінки користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань.

Стаття 77. 1. Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують захист і допомогу, які потрібні дітям з огляду на їхній вік або з будь-якої іншої причини.

• На вашу думку, хто забезпечує дотримання норм, прописаних у додатковому протоколі? Хто та як може контролювати це питання?