У вічному колі єднання («Чоловічий танець»)

Поета захоплює духовна краса українських горян, тож він прагне зазирнути в глиб народної душі. У цьому йому допомагає добре знання гуцульського життя. Він також прагне поєднати християнську духовність із давніми гуцульськими віруваннями.

Аркан — гуцульський танець (Микола Малинка, 1957)

Аркан — це гуцульський чоловічий танець, що виконується зімкненим колом. У давнину він був елементом обряду посвячення (ініціації): після цього обряду юнака вважали повноправним членом гуцульської громади. У танці його символічно приймали до дорослого «чоловічого кола».

Залучаючи читачів до загадки гуцульського танцю, поет відкриває сучасній людині інакший погляд на світ — повертає первісне переживання гармонійного злиття з усім сущим.

До змалювання аркану додано сміливий хід: серед танцівників у «чоловічому колі» автор зображує Христа в найдраматичніший момент його людського існування. Вічний образ світового значення залучено до танцювального вихору єднання. Він стає своїм, рідним, органічно вплетеним у ритм гуцульського життя.

Виявляємо літературну компетентність