Українська література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Борзенко
Микола Вороний
(1871-1938)
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині (нині — Дніпропетровська область). Його батько був ремісником і дрібним торгівцем.
Дитинство М. Вороного минуло в Харкові. Навчався він у Харківському й Ростовському реальному училищах, у гімназії в Ростові-на-Дону. У сьомому класі гімназії за участь у революційній організації потрапив під нагляд поліції, через що втратив можливість вступити до університету. Виїхав за кордон, здобував освіту у Віденському та Львівському університетах.
Микола Вороний
У Львові М. Вороний займався журналістською й театральною працею, заприятелював з І. Франком. У 1897 році одержав від відомого драматурга й режисера М. Кропивницького запрошення вступити до його акторської трупи. Кілька років провів у складі різних театральних колективів. А в 1901 році залишив театр, був службовцем у Катеринодарі, Харкові, Одесі, Чернігові.
З 1910 року М. Вороний постійно жив у Києві, поєднував активну літературну працю з театральною. Події Лютневої революції 1917 року та проголошення Української Народної Республіки зустрів із великим піднесенням. Різко негативно поставився до більшовицького перевороту в жовтні 1917 року.
У 1920 році М. Вороний емігрував до Польщі. В Україну повернувся лише в 1926 році, жив і працював у Харкові та в Києві, займався переважно театральною й літературною діяльністю. З початком масових репресій проти української інтелігенції, розгорнутих комуністичною владою, зазнав переслідувань, у 1934 році за вигаданим обвинуваченням був висланий за межі України.
У 1937 році М. Вороний оселився в Одеській області. Уже наступного року його заарештували. За сфабрикованою справою поет М. Вороний був визнаний «ворогом народу» й розстріляний 7 червня 1938 року.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
- 1. У зручній для вас формі запишіть відомості про життя М. Вороного.
- 2. Як М. Вороний поставився до проголошення Української Народної Республіки?
- 3. Коли письменник був в еміграції?
- 4. Чим він займався після повернення в Україну?
- 5. За що письменника переслідувала комуністична влада?
Творча діяльність
М. Вороний написав перші поезії, коли навчався в Харківському реальному училищі. А від початку 90-х років часто публікував свої твори в українській періодиці. За життя М. Вороного вийшли його збірки «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917), «За Україну» (1921).
М. Вороний послідовно виступав як прихильник мистецького оновлення. У 1901 році в журналі «Літературно-науковий вісник» він звернувся з відкритим листом до українських письменників. У зверненні запрошував до участі в збірнику, який орієнтувався б на сучасні тенденції європейського мистецтва. Критик С. Єфремов послання М. Вороного визначив як маніфест українського модернізму. Окрім публікації в «Літературно-науковому віснику», поет надіслав особисті листи відомим українським письменникам. У них наголошував на естетичних пріоритетах літератури.
Микола Вороний (Михайло Жук, початок XX ст.)
У поезії М. Вороного відбилися його погляди на призначення мистецтва. У посланні «Іванові Франкові» автор подав в епіграфі слова французького поета Ш. Бодлера: «Предметом поезії є тільки вона сама, а не дійсність». Полемізуючи з І. Франком, М. Вороний заперечив закиди щодо ігнорування суспільних питань. Мовляв, він не відвертається від злободенних проблем, однак і не забуває про роль краси. М. Вороний наголосив на високому призначенні поетичного мистецтва. У кожному людському житті є не лише проза буднів, а й висока поезія, що не сприймає жодних обмежень: «/ чи можливо без утрати / Свобідний творчий дух скувати? / І хто Поезію-царицю / Посміє кинуть у в'язницю? / Хто вкаже шлях їй чи напрямок, / Коли вона не зносить рамок?».
Завершується віршоване послання М. Вороного рядками, що сприймаються як творче й життєве кредо поета: «Моя девіза: йти за віком / І бути цілим чоловіком!». Вірш можна вважати своєрідною декларацією модерніста, який обстоює ідеї естетизму й самодостатності поетичного мистецтва. Заперечуючи утилітарне ставлення до поезії, автор підкреслює, що людина наділена органічною потребою краси — це неодмінна ознака «цілого чоловіка», тобто цілісної сучасної особистості.
Свої естетичні декларації М. Вороний реалізував на практиці. Він орієнтувався на освічених українських читачів, розкривав психологічні нюанси людської особистості. У його ліриці переважають філософські та психологічно-особистісні мотиви.
Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність
- 1. Розкажіть про творчий шлях М. Вороного та його погляди на мистецтво.
- 2. Що М. Вороний робив для оновлення української літератури?
- 3. Які мотиви переважають у ліриці М. Вороного?
Запрошуємо до дискусії
- 4. Чи близькі нашим сучасникам естетичні погляди Миколи Вороного?
Весна — Блакитна Панна
Вірш «Блакитна Панна» відкриває поетичний цикл «Гротески», що був написаний у 1912 році. Природні процеси автор зіставив із душевними змінами ліричного героя.
Перші три строфи висвітлюють різні грані символічного образу Блакитної Панни. У початковій строфі прихід весни перетворюється в поетичній уяві автора на урочисту і яскраву містерію. Велична Блакитна Панна, немов якесь божество, сходить із небес на землю («Має крилами», «Сяє усміхом примар / З-поза хмар»). А друга строфа показує, як радісно й піднесено весь світ зустрічає цю казкову чарівницю: «Гори, гай, луги, поля / — Вся земля / їй виспівує: «Осанна!». Нарешті, у третій строфі завершується основна подія: весняна магія поширюється й змінює все довкола: «Сяє вродою святою, / Неземною чистотою...». Загалом вибудовується насичений звуковими й зоровими образами-штрихами яскравий «портрет» загадкової й пишної Блакитної Панни.
Уся ця краса й весняний рух поєднуються з хаотичною динамікою душевних станів ліричного героя. Це ще і його особиста зустріч із Блакитною Панною. І його душа в «сяйві мрій» породжує й миготіння уривчастих зорових образів («арабески», «камеї, фрески»), і звуки пісень — усе сполучається в оригінальному, дещо химерному й «гротесковому» весняному переживанні.
Яскраві епітети («променистою росою»), персоніфікація («Має крилами Весна»), порівняння («як мрія сну»), а особливо алітерації й асонанси ускладнюють і суттєво збагачують асоціаціями центральний символічний образ поезії.
Читацький практикум
Прочитайте вірш. Виконайте завдання.
Блакитна Панна
Має крилами Весна
запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах1...
Сяє усміхом примар
з-поза хмар
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крізь блакить
майорить,
Довгожданна, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля, —
вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»
А вона, як мрія сна
чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
на квітках
Променистою росою.
І уже в душі моїй
в сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї2, фрески,
Гомонять-бринять пісні
голосні
І сплітаються в гротески3.
1912
1 Блават — шовкова тканина блакитного кольору.
2 Камея — прикраса з каменю або черепашки з рельєфним художнім різьбленням.
3 Гротеск — тип художньої образності з використанням фантастики, гіперболи, сміху; заснований на деформаціях, контрастах фантастичного і реального, трагічного і комічного, правдоподібного і карикатурного, прекрасного і потворного.
Весна. Чотири сезони (П'єр-Оґюст Ренуар, 1879)
Виявляємо літературну компетентність
- 1. До якого циклу належить вірш «Блакитна Панна»?
- 2. Як автор зобразив прихід весни?
- 3. Як світ зустрічає «Блакитну Панну»?
- 4. Які емоції охоплюють душу ліричного героя?
Досліджуємо самостійно
- 5. Звернувшись до тексту, знайдіть у ньому звукові та зорові образи. Визначте їхню роль у творі.
Схиляння перед красою
«Інфанта» увійшла до поетичного циклу «Лілеї й рубіни». Датуючи цей вірш, автор уточнив: «Накидано 1907 р. — викінчено 1922 р.».
Твір написаний у дусі символізму — це ліричний роздум, позбавлений життєвої конкретики. Не випадковим є й прийом сну («Різьблю свій сон...»), який дозволяє відтворити в уяві риси ідеального жіночого образу та навіяні ним враження. З окремих деталей вимальовується реальна зустріч: осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії». Жінка постає немов загадкова й велична інфанта (принцеса), а «дух сполоханий» і серце ліричного героя відгукуються на жіночу красу почуттям «побожної хвали».
«Яснозоряна» усмішка незвично поєднана з «холодним полиском очей», які вражають душу героя: «І я схилився упокорено, /Діткнутий лезом двох мечей». У жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. Герой відчуває захват і схиляння перед красою («Освячений, в солодкій муці я / Був по той бік добра і зла...»), і навіть революція в момент піднесеного переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим.
Авторську позицію допомагає пояснити відомий ще з античних часів крилатий вислів «Vita brevis, ars longa», що перекладається як «Життя коротке, мистецтво вічне». У поезії символіста М. Вороного революційні перетворення втрачають свій пріоритет і поступаються вічній красі.
Авторські неологізми сприяють підтриманню характерної для символізму загадкової художньої «атмосфери» твору («акордами проміннострунними», «килимами вогнелунними», «у завивалі мрійнотканому»). Поет сміливо експериментує зі словом, витворюючи яскраві й свіжі образи.
Читацький практикум
Прочитайте вірш. Виконайте завдання.
Інфанта
Різьблю свій сон... От ніби вчора ми
Зійшлись, — і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.
Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.
У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечінь, —
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.
Дзвінкою чорною сильветою1
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.
Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.
Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.
Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей, —
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.
1922
1 Сильвета — силует.
Виявляємо літературну компетентність
- 1. До якого поетичного циклу належить вірш «Інфанта»?
- 2. Які почуття переживає ліричний герой?
Запрошуємо до дискусії
- 3. Якого значення набуває у творі образ революції?
Виявляємо творчі здібності
- 4. Напишіть есе «Микола Вороний...», у якому висловте своє розуміння творів поета.
