Підручник з Географії (профільний рівень). 10 клас. Безуглий - Нова програма

Тема 3. Україна в міжнародному просторі

Ви дізнаєтеся про:

- роль України в сучасному політичному й економічному просторах;

- міжнародну спеціалізацію України й участь у процесах транснаціоналізації;

- інтеграцію України до міжнародних організацій.

Ви навчитеся:

- характеризувати місце України на світових ринках ресурсів, науково-технічного й інноваційного розвитку, інтелектуальної власності та ринку послуг;

- пояснювати міжнародну спеціалізацію України та наводити приклади прояву процесів транснаціоналізації в економіці країни;

- оцінювати зміни міжнародної спеціалізації України у зв’язку з інтеграцією в європейський економічний простір;

- робити висновки про роль України в сучасній геополітичній та економічній ситуації, ефективність її участі в міжнародних організаціях.

§ 53. УКРАЇНА У СУЧАСНОМУ ПОЛІТИЧНОМУ Й ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що означає поняття «міжнародний поділ праці» та «міжнародна спеціалізація»? Які чинники визначають міжнародну спеціалізацію країни?

2. Розкрийте сутність процесу транснаціоналізації. Які прояви даного процесу (на прикладі країн і регіонів, що ви вивчали продовж року) ви знаєте?

3. Які розрізняють типи міжнародних організацій? Про інтеграцію України до яких міжнародних структур ви знаєте зі шкільних курсів чи засобів масової інформації?

• Міжнародна спеціалізація України. Україна - одна з найбільших індустріально-аграрних держав Східної Європи, господарський комплекс (економіка) якої є сукупністю територіально взаємопов’язаних сфер матеріального виробництва й невиробничої сфери. І досі Україна залучена в міжнародний поділ праці у 3-5 разів слабше, ніж розвинені країни світу.

У розвитку економіки Україна сподівається на інтеграцію в систему світогосподарських зв’язків, активну й зростаючу участь не лише в регіональному, а й у міжнародному поділі праці, ефективному використанні його переваг (мал. 201).

Для визначення стану та ролі України в МПП розглянемо сукупний ресурсний потенціал і структуру зовнішніх економічних зв’язків. Сьогодні приблизно 85 % усього постачання України за кордон припадає на сировину і матеріали. При цьому природно-кліматичні умови України сприяють вирощуванню до 50 млн т зерна і зернобобових, а також виробленню до 7 млн т цукру. Електроенергетичні потужності дають змогу виробляти до 300 млрд кВт електроенергії на рік, при цьому 1/10 її експортувати. Україна має значні ресурси вугілля, залізних і марганцевих руд, сірки, ртуті, урану, титану, гіпсу, солей, різноманітних будівельних матеріалів. Людський чинник виробництва характеризується високим рівнем інтелектуального потенціалу: його письменність оцінюється в 99,9 %; частка населення, охопленого середньою освітою, - 90 %; країна посідає 14-те місце

у світі за кількістю осіб із вищою освітою (76 %). Тим часом частка витрат на сферу освіти становить доволі високий показник — 6 % ВВП, натомість витрати на науку рекордно знизилися - з 1,6 % ВВП у 2012 р. до 0,75 % у 2017 р., а в провідних країнах світу вони постійно зростають (мал. 202).

У міжнародному поділі праці Україна виділяється, насамперед, сировинними, капітало- та матеріаломісткими виробництвами (видобувна промисловість, сільське господарство та види діяльності, що розвиваються на їхній базі), а тому структура її експорту недосконала - понад 4/5 у ній становлять сировинні товари та продукція первинної переробки.

Мал. 201. Україна у світових рейтингах 2017 р.

Мал. 202. Частка витрат на виконання наукових досліджень до ВВП в Україні та деяких країнах світу, % (за даними Держстату, Євростату)

Основу експорту становлять чорні метали та вироби з них (прокат, труби), на які припадає понад 44 % валютних надходжень від експорту, продукція хімічної та пов’язаних із нею ланок промисловості (азотні добрива, продукти неорганічної хімії), мінеральні продукти (залізна і марганцева руда, концентрати, вугілля, цемент і будівельні матеріали, сіль та ін.), сільськогосподарські та продовольчі товари (цукор і вироби з нього, зерно, олія, м’ясо, молоко і молокопродукти й ін.). Експорт машин, устаткування і транспортних засобів складає менше 10 % від загального його обсягу (мал. 203).

Основу імпортних надходжень становлять мінеральні продукти, насамперед паливо (природний газ, вугілля, нафта та продукти її перегонки), машини, устаткування і транспортні засоби. В Україну завозиться також продукція хімічної, фармацевтичної, харчової і легкої, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості.

Її основними торговельними партнерами стають країни ЄС та Азії, а торгівля з Росією та країнами СНД, навпаки, зменшується (мал. 204).

Мал. 203. Товарна структура українського експорту в 2016 р., млн дол.

Мал. 204. Порівняння географічної структури експорту України

Україна як суверенна держава поки чинить украй незначний вплив на МПП й інтеграційні процеси, що відбуваються у світовій економіці, залишаючись протягом тривалого часу осторонь від головних світогосподарських процесів. Знаходячись у центрі Європи, поруч із державами, що активно перетворюють свої економіки, Україна помітно відстала у своєму економічному розвитку. Однак беручи до уваги наявність в Україні природних, історичних, техніко-економічних, соціально-економічних, організаційно-економічних передумов для участі в МПП, наша країна обов’язково знайде свій шлях найшвидшого переходу до ринкової економіки і стане потужним гравцем на світовій арені.

ПОМІРКУЙТЕ

1. Використовуючи відповідні тематичні карти атласу, порівняйте міжнародну спеціалізацію України та країн Європи (світових лідерів) за: а) обсягами збору та структурою зернових (олійних) культур; б) обсягами видобутку та споживання вугілля; в) обсягами виробництва електроенергії на АЕС і сумарною потужністю реакторів; г) виробництвом сталі (загальними обсягами та на 1 особу); д) рівнем виробництва продукції авіаційної промисловості. 2. В якому секторі економіки Україна досягла найбільших успіхів у МПП? Чому?

• Україна і процеси транснаціоналізації світової економіки. Позиція України в процесі транснаціоналізації залишається на сьогодні незначною. Упродовж років незалежності взаємовідносини між країною та транснаціональними корпораціями еволюціонували, набуваючи нових форм залежно від міжнародної кон’юнктури та досягнень науково-технічного прогресу.

Однією з основних проблем низької конкурентоспроможності українських експортерів є те, що на перспективних і найдинамічніших сегментах світового ринку конкурують потужні транснаціональні корпорації розвинутих країн. В Україні ж процес формування ТНК або промислово-фінансових груп перебуває ще на початковій стадії, що обмежує вихід національних виробників на привабливі іноземні ринки.

За даними Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), в Україні наявні понад 7,5 тис. філій іноземних ТНК. Найбільшими корпораціями, що нині працюють в Україні, є: в агропромисловій і харчовій сферах - Cargill, Nestle, Kraft Foods, Kernel, Coca-Cola, PepsiCo, у нафтопереробній промисловості - російські «ЛУКОЙЛ», «ТНК», «Татнефть», «Славнефть», «Група Альянс», «ЮКОС» і казахстанська «Казахойл»; у сфері транспортування нафти - російські «Сургутнефтегаз», «Роснефть», «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері поставок і транспортування газу - російські «Газпром» та «Ітера».

Зі 100 найбільших ТНК світу лише 20 % представлено в Україні, при цьому більшість із них займаються обмеженим продажем власної продукції, і лише окремі (Procter & Gamble, Johnson & Johnson, Philip Morris International, McDonald’s) розвивають власне виробництво, що характеризує ступінь проникнення транснаціональних бізнес-груп в економіку України як вкрай незначний. Великих промислових концернів, таких як, наприклад, Westinghouse, Exxon Mobil або General Electric, на українському ринку немає. Виняток становить Mittal Steel, для якої її український актив - Криворіжсталь є проміжною, а не кінцевою ланкою виробничого ланцюга.

Мал. 205. Логотипи найбільших ФПГ України

Транснаціоналізація української економіки передбачає також створення власних транснаціональних корпорацій. Формуванню українських ТНК на зразок тих, що діють у розвинутих країнах, стають на заваді такі чинники, як політична й економічна нестабільність в країні, падіння курсу національної валюти, слабкість ринкового механізму, нерозвиненість внутрішнього інвестиційного ринку, інформаційна відсталість країни. Тому наразі можна говорити про існування всередині країни лише фінансово-промислових груп (ФПГ), які, розширюючи свою діяльність за кордон, у перспективі можуть перетворитися на транснаціональні корпорації. Це стосується перш за все таких ФПГ, як «Індустріальний союз Донбасу», «Систем кепітал менеджмент», група «Приват», «DCH» Холдинг, НВГ «Інтерпайп», «Укрнафта», «УкрАВТО», «Укрпромінвест», «Roshen» (мал. 195).

Тож процеси транснаціоналізації нині поширюються в Україні асиметрично: вони переважно рухаються шляхом проникнення в країну іноземних ТНК і фактично не продемонстрували досі помітних результатів у контексті формування українських ТНК. Створення національних ТНК має бути одним із пріоритетних напрямків державної стратегії розвитку української економіки (мал. 196).

• Участь України в міжнародних організаціях. Україна бере активну участь у формуванні політичних умов на міжнародній арені, вона є членом багатьох впливових міжнародних організацій, у межах яких проводить активну роботу, що до того ж віддзеркалює не лише загальні, а й національні інтереси нашої держави. Нині Україна є членом понад 40 міжурядових і більше 80 неурядових міжнародних організацій (табл. 1).

Мал. 206. Макроекономічний прогноз Всесвітнього банку для України

Таблиця 1. Найбільші міжнародні організації, членом або спостерігачем у яких є Україна

Назва організації	Штаб-квартира	Приєднання України	Статус
Міжурядові
Організація Об’єднаних Націй (ООН)	Нью-Йорк	24 жовтня 1945	член
Співдружність Незалежних Держав	Мінськ	8 грудня 1991	членство призупинене
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)	Лондон	13 квітня 1992	член
Міжнародний валютний фонд (МВФ)	Вашингтон	3 вересня 1992	член
Світовий банк	Вашингтон	3 вересня 1992	член
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)	Відень	1 січня 1995	член
Рада Європи	Страсбург	9 листопада 1995	член
Організація за демократію та економічний розвиток (ГУАМ)	Київ	10 жовтня 1997	член
Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС)	Стамбул	1 травня 1999	член
Франкофонія	Париж	29 вересня 2006	спостерігач
Світова організація торгівлі (СОТ)	Женева	16 травня 2008	член
Неурядові
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)	Женева	3 квітня 1948	член
Всесвітня метеорологічна організація	Женева	19 квітня 1948	член
Всесвітня туристська організація (ЮНВТО)	Мадрид	20 жовтня 1997	член
Міжнародна асоціація розвитку (МАР)	Вашингтон	27 травня 2004	член
Міжнародна морська асоціація	Лондон	28 березня 1994	член
Міжнародна організація праці (МОП)	Женева	12 травня 1954	член
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ)	Відень	29 липня 1957	член
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)	Вашингтон	1992	член
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО)	Париж	12 травня 1954	член
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО)	Рим	2003	член
Організація із заборони хімічної зброї	Гаага	13 січня 1993	член

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Назвіть напрямки участі України в МПП. Які зміни участі в МПП нашої країни відбулися на початку XXI ст.?

2. Порівняйте структуру експорту й імпорту України. Наскільки відрізняються вектори експортних та імпортних постачань України? У чому полягають причини відмінностей?

3. Як ви розумієте поняття «індекс транснаціоналізації економіки країни»? У чому причини його низького значення для України?

4. Які фінансово-промислові групи (ФПГ) України просувають національні бренди на світовий ринок? Які причини стримують перетворення ФПГ на ТНК?

5. Інтеграції до яких організацій віддавала Україна перевагу в XX і на початку XXI століть? Які існують пріоритети сучасної міжнародної діяльності України?