Усі художні твори української літератури. ІI семестр. 11 клас. Голобородько

Юрій Ігорович Андрухович

(народився 1960)

Юрій Андрухович народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ) 13 березня 1960 року.

Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О.М. Горького в Москві (1991).

Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-франківського часопису «Перевал» (1991-1995).

Поетичний дебют Андруховича відбувся в першій половині 80-х рр. і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), яку критика зустріла загалом прихильно. Того ж таки року Андрухович разом із Небораком та Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск — балаган — буфонада»), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Із прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» — майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні.

Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема він автор п’ятого українського перекладу шекспірівського «Гамлета», а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Р.М. Рільке, Ф. Ролер, Ф. фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Б. Пастернак, О. Мандельштам, А. Кім).

Його твори західні критики порівнюють з роботами Умберто Еко, а в нас відносять до неоцинізму. Мало хто наважується екранізувати культового автора — це буцімто «ризиковано». Хоча спроби були. Зокрема в основі фільму «Кисневий голод» (режисер Андрій Дончик) лежать оповідання «Зліва, де серце» та «Королівські лови» Андруховича.

Другий і останній на сьогодні повнометражний фільм за мотивами творів Андруховича було випущено 1994 року під назвою «Амур і демон». Стрічка розповідала про хитрого колекціонера, який у повоєнні роки збирав колекцію із конфіскованих КДБ-шниками цінних речей.

2010 року проза Юрія Андруховича ще раз з’явилася на великому екрані. Тоді було представлено збірку короткометражок «Мудаки. Арабески». Сюди увійшов один з епізодів першого роману письменника «Рекреації» за назвою «Рано вранці» (режисер Володимир Тихий).

Юрій Андрухович

АСТРОЛОГ

У нього палка потреба,

у нього жадання слізне:

окраєць нічного неба

піймати у фокус лінзи...

Бо він живе на горищі,

а там сутерени вищі:

у сутінках — мерехтіння

і сонце межує з тінню.

Він дивиться тільки вгору,

і небо лоскочуть вії,

коли в полудневу пору

від кухні смаженим віє.

Над містом літають птахи,

а поруч із ними «ахи»,

коли роззявлять на площі

голодні роти бідолахи.

Земля собі пілігримить,

кружляє собі й кружляє,

а хтось нові пелерини

на осінь собі замовляє —

а він живе на горищі

(там зимно, там вітер свище),

але насправді з горища

небесна ковбаня ближча.

У нього маєтків немає —

згори в декольте заглядає,

а в місті вічність минає

не так, як він загадає.

(Балконне крило ажурне

й сентиментальне, мов танґо,

обжив бароковий янгол —

створіння пухке й безжурне).

І взявши голову в руки,

він крикне собі з розпуки:

«Чого я марную роки?!

Візьму попід руку Юзьку,

піду в пивничку на Руську,

забуду святі мороки!

Забуду святі мороки...»

Юрій Андрухович

ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ

Агов, мої маленькі чортенята!

З-під свити я вас випущу на світ —

туди, де кров з любов’ю черленяться,

де пристрастей і пропастей сувій...

Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!

(які невірні рими в голові!),

але коли до серця входять вірші —

прекрасні, наче крила голубів,

які тоді надії!..

З риторик і поетик академій —

гайда на площу, як на дно ріки!

Підслухані у вирі цілоденнім,

ті рими — вчителям наперекір

(у вчителів, здається, перекір)!

Або в поля, як на зелену прощу —

читати вірші травам і вітрам!..

І постарайтесь, я вас дуже прошу,

щоб явір тихі сльози витирав,

щоб небо, нахилившись, наслухало,

щоб завше був натхненний соловій...

Хвалу воздавши часові зухвалу,

звірят і пастухів благословіть!..

Отож, — на світ, за діло — чарувати!

Агов, мої маленькі чортенята!