Усі уроки до курсу «Художня культура». 11 клас

Тема 5. ФЛАМАНДСЬКИЙ І ГОЛЛАНДСЬКИЙ ЖИВОПИС

УРОК № 5

Тема. Творчість П. П. Рубенса. Рембрандт — «великий голландець». Жанри (побутовий, портретний, біблійний)

Мета: ознайомити учнів з історичними умовами розвитку фламандського та голландського живопису, особливостями творчості Рембрандта та Рубенса, навчити порівнювати характерні особливості фламандського та голландського живопису; розвивати зорову пам’ять, зосередженість, увагу, уміння обґрунтовувати свою думку щодо творів мистецтва; виховувати духовність, шанобливе ставлення до пам’яток світової живописної спадщини.

Оснащення. Зоровий ряд: репродукції картин (Віллєм Хеда «Сніданок з ожиновим пирогом»; Франс Снейдерс «Рибна крамниця»; Вермеєр «Вуличка», «Дівчина, яка читає листа», «Краєвид Делфта»; Караваджо «Лютняр», «Жертвоприношення Авраама», «Марія Магдалина кається»; Ван-Рейсдал «Лісове болото», «Водоспад», «Єврейський цвинтар»; Рембрандт «Побиття Святого Стефана», «Притча про нерозумного багача», «Сліпий Товіт», «Зняття з хреста», «Поклоніння пастухів», «Блудний син» та ін.; Рубенс «Персей та Андромеда»; Ван-Дейк «Портрет Карла І» та ін.); роздавальний матеріал (таблиця «Фламандський і голландський живопис XVII ст.»; за кількістю учнів). Музичний ряд: фрагменти музичних творів (К. Дебюссі «Doctor Gradus ad Parnassum» із фортепіанного циклу «Дитячий куточок»; А. Кореллі «Concerti grossi» (op. 6); Ж.-Б. Люллі «Bellerophon»). Обладнання: ТЗН.

Тип уроку: комбінований.

Форма проведення уроку: уявна подорож.

Я все життя... шукав природність природи... Видатним художника робить не те, що він змальовує, а те, наскільки правдиво відтворює він у своєму мистецтві природу.

Рембрандт

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

• 1. Заслуховування аналітичних робіт за творами видатних іспанських живописців (1—2 учні)
• 2. Презентація сторінки «Найвидатніші іспанські живописці» альбому «Культурна спадщина народів світу» (1—2 учні)
• 3. Виставка композицій у стилі сюрреалізму

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Актуалізація опорних знань

1. Складання «Асоціативного куща»

Завдання: складіть «Асоціативний кущ» за темою «Жанри живопису».

2. Індивідуальна вправа

Учитель пропонує учням переглянути репродукції картин (В. Хеда «Сніданок з ожиновим пирогом»; Ф. Снейдерс «Рибна крамниця»; Вермеєр «Дівчина, яка читає листа»; Караваджо «Лютняр», «Жертвоприношення Авраама»; Рембрандт «Побиття Святого Стефана», «Блудний син»; Рубенс «Персей та Андромеда»; Ван-Дейк «Портрет Карла І» та ін. — на вибір учителя) та визначити жанри запропонованих живописних творів.

V. Викладення нового навчального матеріалу

Вступне слово вчителя

Сьогодні ми здійснимо уявну подорож у XVII ст. до Фландрії та Голландії, ознайомимося із найкращими зразками живопису цих країн, дізнаємося про особливості творчості митців, поглибимо свої знання у галузі жанрів живопису, що розвивалися у XVII ст. у цих країнах. Під час уявної подорожі ви заповнюватимете таблицю «Фламандський і голландський живопис XVII ст.» за поданим у першому рядку зразком, щоб наприкінці уроку вклеїти її до своїх зошитів.

Коментар. Учитель роздає кожному з учнів таблицю «Фламандський і голландський живопис XVII ст.».

Фламандський і голландський живопис XVII ст.

Розповідь учителя

(Демонструються твори фламандського та голландського живопису XVII ст. відповідно до «зупинок» під час уявної екскурсії.)

1-ша зупинка «Історичний музей»

Унаслідок революції XVII ст. Нідерланди поділилися: на Голландію і Фландрію (сучасна Бельгія), що залишилася під владою Іспанії (з 1714 року — Австрії).

Духовна атмосфера Голландії, яка щойно позбулася від національного гноблення, сприяла розвитку філософії, природничих наук, математики. Голландським художникам замовляли роботи здебільшого бюргери, магістрат. Вони оздоблювали не палаци і вілли, а скромні житла або громадські будівлі — тому картини мали невеликі розміри. Храмів не прикрашали вівтарними образами, вони були архітектурно простими. Головне досягнення голландського мистецтва XVII ст. — станковий живопис. Об’єкти спостереження і зображення художників — людина і природа. Природа є дійсністю сама по собі. Ця ідея уперше втілилась у Голландії (а взагалі в Новий час наука стає провідною формою свідомості). Побутовий живопис став одним із провідних жанрів, творці якого дістали в історії найменування «малих голландців» — їх сюжети є нескладними (хоча й відображають різноманітний світ). Вони знаходять поетичну красу у звичайному, буденному, уміють одухотворити світ матеріальних речей. Голландський натюрморт — художнє втілення найважливішої теми голландського мистецтва, теми приватного життя звичайної людини.

Таке бачення спрямувало голландських живописців до нового різновиду реалізму, який поступово з’явився в усіх художніх жанрах — портретах, інтер’єрах, пейзажах, натюрмортах. Мода сприяла небаченому попиту на ці картини. Завдяки цьому XVII ст. стало «золотим» для голландського мистецтва.

Відомими представниками голландського живопису тих часів були: Рембрандт, Хальс, Ван-Рейсдал, Вермеєр, Кейп, Поттер, Клас та ін.

2-га зупинка «Галерея голландського мистецтва XVII ст.»

У пейзажному жанрі (де митці зображували не природу взагалі, а типово голландський пейзаж — знамениті вітряки, пустельні дюни, канали та човни на них та ін.) найвидатнішим майстром був Якоб Ван-Рейсдал (1628—1682) — художник з невичерпною фантазією («Лісове болото», «Водоспад», «Єврейський цвинтар»). Старанно змальовуючи натуру, Ван-Рейсдал водночас досягає монументальності.

Про невибагливість сюжетів голландців свідчать твори анімалістичного жанру Альберта Якобса Кейпа (1620—1691; «Захід сонця на річці», «Корови на березі струмка») та Паулюса Поттера (1625—1654; «Собака на цепу»).

Блискучого розвитку досягає натюрморт, який найчастіше зображає так звані «сніданки» (Віллєм Хеда (1593(94)— 1680(82)) — «Сніданок з ожиновим пирогом»; Пітер Клас (1596(97)—1661) — «Натюрморт зі свічкою»).

Голландці називали натюрморт «still liven» — «тихе життя», а не «nature mort» — «мертва природа». Колорит цих картин є зазвичай стриманим і водночас вишуканим. Цінності голландського побуту (уповільнений ритм життя, порядок, старанність, вивіреність розкладу дня) відображені і в картинах (Габріель Метою (1629—1667) — «Сніданок», «Хвора і лікар»). Значну увагу приділяли інтер’єру. Особливо полюбляв зображувати інтер’єри Пітер де Хох (1629—1684) — кімнати із напіврозчиненим вікном, забутими кимось мітлою або черевичками... Його «Подвір’ячко» — це застигла мить життя, поетичного у своїй буденності.

3-тя зупинка «Рембрандт: початок та розквіт творчого шляху»

Вершиною голландського мистецтва XVII ст. стала творчість Рембрандта Гарменсзона ван Рейна (нід. Rembrandt Harmenszoon van Rijn, 1606—1669). Рембрандт народився у багатодітній родині мірошника Гарменса ван Рейна.

Початкову освіту Рембрандт здобув у латинській школі. Католицьки налаштована родина віддала сина на навчання католику Якобу ван Сваненбургу, історичному живописцеві. Художнє навчання Рембрандт продовжив у Антверпені у Пітера Ластмана (1583—1533), який спеціалізувався на біблійних картинах.

1627 року Рембрандт залишив Ластмана і повернувся до Лейдена. Разом із Яном Лівенсом вони відкрили художню майстерню, де за платню навчали охочих живопису. Рембрандт розробляє біблійні сюжети, пише перші портрети, навіть морський пейзаж («Концерт», 1626; «Побиття Святого Стефана», 1629, «Христос в Еммаусі», 1629; «Морський пейзаж», 1630; «Автопортрет біля мольберта», 1628). Художника помічають багаті меценати. Костянтин Гюйгенс (секретар принца Оранського) замовив йому картини для свого господаря. На цьому етапі митець самостійно вивчав мистецтво доби бароко, а також твори фламандця Рубенса.

1631 року Рембрандт залишив майстерню у Лейдені та виїхав до Амстердама. Через рік і Лівенс закрив майстерню та виїхав на заробітки до Англії. Шляхи друзів розійшлися. У столиці він разом зі своїм новим другом Хендріком ван Ейленбюрхом засновує так звану академію живопису, реставрації й торгівлі картинами.

В Амстердамі Рембрандт створив багато портретів. З-поміж десятків портретів, написаних живописцем упродовж 1631—1635 років, найцікавішими є «Портрет Бургграфа», «Портрет корабельного майстра і його дружини», «Портрет Мартіна Дай», «Портрет Мартена Соольманса», «Портрет художника Жака де Гейна». Поряд із передаванням ідеальної схожості, у портретах Рембрандт завжди надає портретованим яскравої соціальної характеристики .

Вершиною портретного мистецтва митця стає картина «Урок анатомії лікаря Тульпа» (1632), написана на замовлення корпорації хірургів. Як титулований голландець XVII ст. Рембрандт не боявся реалістичних деталей, як великий майстер умів уникати натуралізму. Не забуває митець і про релігійні сюжети («Пророк Ієремія», 1630). Дві картини на релігійний сюжет він написав для штатгальтера Фрідріха-Генріха Оранського («Воздвижения хреста», «Зняття Христа з хреста»), у яких є відчутним уплив барокових гравюр Рубенса.

На хвилі успіху майстер одружився із Саскією ван Ейленбюрх (1634), дочкою бургомістра міста Лаувердена. Завдяки вдалому шлюбу Рембрандт увійшов у коло заможних людей. Він купує оселю в Амстердамі, улаштовує майстерню і починає збирати витвори мистецтва (гравюри, картини, зброю, музичні інструменти, рідкісний одяг та екзотичні заморські речі). У цей період з’явилося і декілька його шедеврів (зокрема, «Автопортрет із Саскією на колінах», 1636). Складні ракурси, динамізм, феєрія світу, багатство кольорових нюансів, світлотіньове моделювання барокових портретів Саскії, згодом стане головним виражальним засобом митця.

1640-ві-1650-ті роки — пора високої майстерності художника. Він звернув свій погляд на принадливість і поетичність повсякденного життя; навіть у сюжетах зі Священного Писання змальовував звичайний побут, простих людей, глибоко розкриваючи їх психологічний стан («Святе сімейство», «Жертвоприношення Авраама», «Бенкет Валтасара», «Осліплення Самсона філістимлянами»).

4-та зупинка «Рембрандт: пізній період творчості»

Майже кожну картину пізнього періоду творчості Рембрандта можна розглядати годинами, а аналізувати — роками. Тут і груповий портрет «Сіндики» (1662), і «Заколот батавів проти Риму» (1655), і «Єврейська наречена» (1665), і «Повернення блудного сина» (бл. 1669—1669).

Останні 16 років життя були найтрагічнішими для Рембрандта, але саме в цей період він створив найкращі шедеври. Образи цих років монументальні і величні, глибоко філософські і високо поетичні («Пейзаж з руїнами на горі», «Пейзаж з млином», «Зречення апостола Петра», «Аман, Ассур і Есфір», «Євангеліст Матфій», «Апостол Варфоломій», «Портрет Ієремії Деккера»). Гранично простими є зображення людей, завжди цікавих за душевним складом: іноді це портрет-біографія («Портрет старого в червоному», 1652—1654, Ермітаж, Петербург, Росія), іноді — автопортрет. До речі, найбільшого психологізму Рембрандт досяг в автопортретах, із яких збереглося приблизно сто.

Головними виражальними засобами для митця були колір і світло. Композиція живописних робіт будувалася на рівновазі колірних гам. Новизна картин Рембрандта полягала в реалістичному зображенні людей із різних прошарків суспільства, у глибокому відображенні їх внутрішнього духовного світу.

Графічна спадщина Рембрандта є не менш значущою, ніж живописна. Це здебільшого біблійні та євангельські сюжети, але малюнки часто є жанровими. Офорти сповнені філософського змісту, вони присвячені таємницям буття, трагізму людської долі («Сліпий Товіт», «Зняття з хреста», «Поклоніння пастухів» та ін.). Як офортист Рембрандт не має собі рівних у світовому мистецтві. Технічно бездоганні малюнки митця демонструють його еволюцію: від складності композиції та старанного виписування деталей — до класично ясної простоти.

Упродовж 1629—1669 років майстер написав приблизно 60 автопортретів. Спадок майстра складає: приблизно 600 картин, 300 офортів, 2000 малюнків.

Помер митець 4 жовтня 1669 року. Видатного художника поховали на цвинтарі для бідних (могила не збереглася). Лише на стовпі є табличка з написом, що саме тут знайшов свій останній спокій один із найталановитіших художників світу.

5-та зупинка «Найвидатніші твори Рембрандта»

Знамените полотно художника «Даная» (1636), переписане (1645) після смерті дружини, викликало багато суперечок. Мистецтвознавці стверджують, що сюжет картини не відповідає міфу про дочку аргосського царя, до якої у вигляді золотого дощу проникає Зевс, адже його образ на картині відсутній.

На межі раннього періоду створено «Нічну варту» (1642) — груповий портрет стрілецької роти капітана Банінга Кока. Вимоги замовників — «репрезентувати» кожного з портретованих — не були дотримані. Художник розширив межі жанру, змальовуючи історичну картину: він показав, як загін вирушає в похід. Стрільці по-різному поводяться — одні збуджені, інші стримані. Стан перемоги громадянського духу, значущості події передано світлотінню — вихід людей із-під густих тіней арки на яскраве сонячне світло. Згодом картину сприймали як героїчний образ епохи республіканської Голландії. Однак бюргери середини століття не сприйняли картину: не всі обличчя персонажів можна впізнати, живописні прийоми є нетрадиційними. Безглуздою здалася глядачам поява у цій сцені сторонніх, особливо маленької дівчинки у золотаво-жовтій сукні. Із цієї картини починається конфлікт і розрив Рембрандта з патриціанськими колами.

Найкращим полотном Рембрандта (й епілогом творчості) можна вважати картину «Повернення блудного сина» (бл. 1669—1669, Петербург, Росія). Тут передано стільки почуттів, стільки тонких душевних порухів — потрясіння, щастя від повернення втраченого, усепоглинаюча батьківська любов, але водночас і гіркота втрат, приниження, сором, каяття... Дивовижна колористична єдність жовтогарячих і червоних тонів, фону й образів — це все єдиний живописний потік.

6-та зупинка «Рубенс — видатний фламандський живописець XVII ст.»

Пітер Пауль Рубенс (1577—1640) — видатний фламандський живописець, неперевершений колорист і рисувальник, глава фламандської школи живопису у стилі бароко. Він також — архітектор, видатний колекціонер, знавець нумізматики, державний діяч і дипломат.

Початкову художню освіту Рубенс здобув у живописців місцевого значення. 1600 року Рубенс їде до Італії вдосконалювати свою художню освіту. Зупиняється при дворі герцога Мантуанського Вінченцо І Гонзанга, де спочатку копіює картини видатних майстрів. Упродовж 1605—1608 років Рубенс навчається у Римі. Восени 1608 року він отримує звістку про хворобу матері та поспіхом залишає Італію, як виявилося — назавжди.

Вісім років, проведених Рубенсом в Італії, не тільки визначили його живописну манеру, але й дарували йому успіх і визнання, закріпили віру у власні сили. Вони були періодом формування його мистецтва. Майстер намагався об’єднати різні школи, як античні, так і сучасні, і на такому синтезі творити своє художнє бачення.

Його живопис є характерним для бароко, але має національні особливості: насамперед, переважання почуття над безпристрасністю, цілковиту відстороненість від містики та екзальтації, фізичну сила, почуттєвість, часом навіть неприборкану, захоплення природою. Рубенс прославив національний тип краси. Його Діва Марія і Магдалина — світлокосі, волоокі, пишнотілі. Христос і на хресті здається атлетом. Усі композиції нібито сповнені руху.

У 1620-ті роки Рубенс створив 21 картину для прикрашення Люксембурзького палацу — сцени з життя французької королеви Марії Медичі (на її замовлення), у яких історичні особи змальовані поруч із античними божествами, реальні події уживаються з алегоріями. В останнє десятиріччя музою художника була його юна дружина Олена Фоумен. Він малює її на прогулянці разом із собою, у саду, із дітьми, одягненою й оголеною. Рубенс уславлює жінку як символ життя.

7-ма зупинка «Галерея фламандського живопису після Рубенса»

Підписаних Рубенсом робіт — тисячі, що свідчить про значну допомогу художникові його учнів, із-поміж яких виокремлюються Якоб Йорданс і Франс Снейдерс. У 1620-ті роки твори майстерні Рубенса заповнили не тільки Іспанські Нідерланди, але й усю Європу. Можна припустити, що для полотен великих розмірів сам майстер виконував тільки початковий ескіз композиції і наносив фарби на ті ділянки, що вимагали особливого опрацювання. Найчастіше він демонстрував клієнтам мініатюрний гризайльний ескіз майбутнього полотна і, отримавши їх схвалення, довіряв його виконання підмайстрам.

Главою фламандської школи після Рубенса став Якоб Йордане (1593—1678). Як реаліст він працював у побутовому жанрі, шукав свої образи в селянському середовищі. Наприклад, у «Святі бобового короля» зображено таку картину: столи вигинаються від наїдків, обличчя вилискують від насолоди. Живопис Йорданса є дуже соковитим, вільним.

У Рубенса був улюблений учень — Антоніс Ван-Дейк (1599—1641), який уже у 19-річному віці стає самостійним майстром. У нього багато міфологічних і християнських сюжетів («Сусанна і старці», «Св. Ієронім» та ін.), які він вирішує у ліричному плані. Головним жанром Ван-Дейка став портрет. Останнє десятиріччя він жив в Англії, де Карл І подарував йому звання головного королівського живописця та рицарський титул. На віддяку Ван-Дейк створив галерею парадних портретів англійської придворної аристократії: 35 портретів Карла І, 20 портретів королеви, принців і принцес, королівського почту. В Англії художник плідно працює: за цей час він написав приблизно 400 полотен.

Нове в жанровий живопис вносить Ян Вермеєр (1632—1675), відомий в історії мистецтва як Вермеєр Делфтський. До раннього періоду творчості Вермеєра належать картини «Христос у домі Марти і Марії», «Діана з німфами», герої яких зображені в образах сучасників митця.

По суті, він проклав дорогу імпресіонізму: картини «Дівчина, яка читає листа», «Кавалер і дама біля спінета», «Офіцер й усміхнена дівчина», види Амстердама або Делфта сповнені тиші та спокою, безмежної відданості та любові до свого міста. Та головне в них — передавання світла і повітря. Художник умів створити ілюзію розчинення предметів у світлоповітряному середовищі, що й визначило його славу у XIX ст. Вермеєр робив те, чого ніхто ще не робив у XVII ст.: малював з натури («Вуличка», «Краєвид Делфта»), і це, по суті, перші зразки пленерного живопису.

Він поєднав широкий пензель із дрібним мазком, але пізній його стиль став гладким, із ніжною гармонією блакитного, жовтого, синього, об’єднаних дивовижним перлинно-сірим («Голова дівчини»).

Один із найвизначніших портретистів цієї доби — Франс Хальс (Галс, Халс; бл. 1585—1666). Він створює багато групових портретів — зображує стрілецькі гільдії (корпорації офіцерів для оборони та охорони міст). Бюргери хотіли бути увічненими, і художник мусив пам’ятати про повагу до кожної моделі. Приваблює у цих картинах відображення ідеалів молодої республіки, почуття свободи, рівноправності, товариськості. З полотен на глядача дивляться енергійні, упевнені у собі та в завтрашньому дні люди («Стрілецька гільдія Св. Адріана», «Стрілецька гільдія Св. Георгія»). Зазвичай вони зображені під час дружнього застілля. Із цих приватних осіб завдяки манері художника — широкій, упевненій, насиченій інтенсивними кольорами (жовтим, червоним, синім тощо) — створюється мистецький документ епохи. Багато завзяття, натиску, невгамовної енергії і в індивідуальних портретах з рисами жанрової картини. У пізніх портретах це зникає. У пізній період Хальс досягає вершини майстерності — колорит його картин стає монохромним (зазвичай темний, чорний одяг, із білим комірцем і манжетами, темно-маслиновий колір фону). Живописна палітра лаконічна, але ґрунтується на дуже тонких градаціях.

VI. Актуалізація набутих знань

1. Творче завдання

Учні класу об’єднуються у 4 групи. Учитель роздає групам по одній репродукції картин відомих голландських та фламандських художників (за власним вибором). Завдання для груп: створити «живу сценку» за сюжетом картини.

2. Перевірка заповнення таблиці «Фламандський і голландський живопис XVII ст.» (1—2 учні)

VII. Підбиття підсумків уроку

Оцінювання роботи учнів на уроці

VIII. Домашнє завдання

Для всіх: продовжити оформлення альбому «Культурна спадщина народів світу», доповнюючи його сторінкою «Мистецтво Рубенса, Рембрандта та "малих голландців"».

Індивідуальне (для учнів із високим рівнем навчальних досягнень; 14 учнів): підготувати повідомлення до наступного уроку про життя та творчість І. Ю. Рєпіна, В. І. Сурикова І. І. Левітана, В. О. Серова, М. Врубеля із аналізуванням найвидатніших картин митців (13 учнів виступатимуть із повідомленнями, 14-й — демонструватиме репродукції картин, про які йтиметься у повідомленнях).

Коментар. Індивідуальне завдання до наступного уроку може викликати ускладнення навіть в учнів із високим рівнем навчальних досягнень, тому вчителеві варто подати учням допомогу під час підготовки індивідуальних повідомлень.

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України