ГДЗ до підручника «Українська мова» О.В. Заболотного. 6 клас

Вправа 21

І. 1. У саду росли гарні троянди, які радували серце маленької господині. 2. Із-за гір виглянуло сонце, яке швидко висушило росу на траві.

II. 1. У давнину говорили: «Лелека на хаті - це на щастя». 2. Батько урочисто сповіщає: «Вже почався Святий вечір».

Вправа 26

Кам’яний, ім’я, розм’якнути, олов’яний, верб’я, об’єднувати, голуб’ята, роз’їзд, арф’ярка, дит’ясла.

Вправа 27

Оббивати пороги, піддавати жару, сонне царство, на пташиних правах, оббігти десятою дорогою, віддавати руку і серце, камінне серце, як осіння ніч, ранній птах, лебедина пісня, коронний номер, денно і нічно.

Оббивати пороги — постійно ходити, приходити до кого-небудь, кудись; часто бувати у когось, десь.

Сонне царство — стан спокою, безмовності, коли всі сплять, поринули в сон; спільнота байдужих, де нічого не відбувається.

!!! У кінці префіксів роз-, без- завжди пишеться буква, що позначає дзвінкий приголосний [з].

Префікс с- пишеться лише перед глухими приголосними к, п, т, ф, х. Префікс з- пишеться перед усіма іншими буквами.

Пре-, при-, прі-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, препогано; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах:

прибігти, прибудувати, приборкати, пришвидшити, прибуття, притулок, прибраний, привабливо.

Префікс прі- вживаємо тільки в словах прізвисько, прізвище, прірва.

Вправа 30

1. Медвяний, зловісний, блискучий, батальйон, стелити, промінчик, у скриньці, вогко, контрастний, цистерна, Ватикан, тритонний, суб’єкт, віддаль, любов’ю, річчю, гіллячка, журавлиний.

!!! Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї.

Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: сім’я, п’ятниця, солов’їний, п’ю, в'яз, ім'я, черв’як, торф'яний. Але: свято, морквяний, цвях, мавпячий. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф ставиться: зв’язок, підв’ялити, обм'якли, розв’ючувати.

Після твердого р у кінці складу: подвір’я, на узгір'ї, з матір’ю, пір’їна.

Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без’язикий, з’ясувати дит’ясла, пів’ящика, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи.

Після к в словах Лук’ян і похідних від нього: Лук’яненко, Лук'янчук, Лук’янівна тощо.

У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний.

Апостроф не ставиться:

Після б, п, в, м, ф, якщо позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша (крім р) літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний, духмяний (але; торф’яний, черв’як, верб’я).

Спрощення груп приголосних

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т; тиждень — тижня, виїздити — виїзний, проїзд — проїзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний. Але в словах зап'ястний, кістлявий, контрастний, баластний, пестливий.

хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцять спрощення не відбувається.

Подвоєння та подовження приголосних звуків

Подвоєння приголосних, що передається на письмі двома однаковими літерами, найчастіше виникає при збігу кінцевих і початкових літер різних частин слова:

1) префікса і кореня: оббігти, беззахисний;

2) префікса і префікса: возз'єднання;

3) кореня або основи, що закінчується на н, і суфікса, що починається на н: осінній, письменник;

4) основи дієслова минулого часу, що закінчується на с і частки ся: розрісся, трясся;

5) подвоєння є також у наголошених прикметникових суфіксах -енн і -анн: здоровенний, нездоланний (але: шалений, священик).

Подовжуються приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять між двома голосними:

1) в іменниках середнього роду з закінченням -я: знаряддя, колосся. Але в назвах малих істот подовження немає: гуся, каченя, теля;

2) в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни: сіль — сіллю, піч — піччю, тінь — тінню;

3) у прислівниках перед я, ю: зрання, навмання;

4) у словах Ілля, суддя, стаття, рілля;

5) у дієсловах ллю, ллєш, ллємо, виллю, наллю тощо.