ГДЗ до підручника «Українська мова» О.П. Глазової. 7 клас

Вправа 122. 1. Ми подякували учителю за екскурсію до музею. 2. Багато цікавого дізналися ми про твори українських художників. 3. Довго милувалися ми їхніми картинами і щиро захоплювалися їхнім талантом. 4. Багатьом з нас захотілося навчатися малювання. 5. На щастя, в музеї проводять лекції з мистецтва. 6. На замовлення нашого вчителя нам розкажуть про портретиста Олександра Мурашка. 7. Товариш докоряв мені через загублений музейний каталог.

Вправа 126. 1. І виріс (мин. ч.) я на чужині, і сивію (теп. ч.) в чужому краї... 2. І піднявся (мин. ч.) Тарас над ревучим Дніпром на своїй молодій Україні. 3. Наша дума, наша пісня не вмре (майб. ч.), не загине... (майб. ч.) А буде (майб. ч.) син, і буде (майб. ч.) мати, і будуть (майб. ч.) люди на землі.

Вправа 127. 1. «Реве (недок.) та стогне (недок.) Дніпр широкий, сердитий вітер завива (недок.)», — співа (недок.) Тарас не одинокий, із ним увесь народ співа (недок.). 2. А серце... серце в грудях б'ється (недок.), у рідний край летить (недок.), як птах. І ось Тарасові здається (недок.), що вже він ходить (недок.) по лапах.

Вправа 131. 1. У самісінькім центрі Європи ми жили (мин. ч.), живемо (теп. ч.) й будем жить (майб. ч.). 2. Народ мій є (теп. ч.). В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде (теп. ч.). 3. Народ свою минувшину повік не забуде (майб. ч.). Ми були (мин. ч.), ми є (теп. ч.) під небом і ми далі будем (майб. ч.). 4. Ми є (теп. ч.), були (мин. ч.) і будем (майб. ч.) ми. Й Вітчизна наша з нами. 5. Що без нас було (мин. ч.), ми чули (мин. ч.), а що при нас буде (майб. ч.), побачимо (майб. ч.). 6. Те, що минуло (мин. ч.) і що буде (майб. ч.), навік залишиться (майб. ч.), в мені. 7. Дніпро реве (теп. ч.) й ревітиме, (майб. ч.) поки віку, і плакати (майб. ч.) він буде, і квилити (майб. ч.).

Вправа 135. 1. Мова об’єднує (теп. ч., III ос., одн.), згуртовує (теп. ч., III ос., одн.) людей у націю, засвідчує (теп. ч., ІІІ ос., одн.) духовне буття народу. Без мови ми є не народом, а отарою без пастуха. Без народних пісень, прислів’їв, приказок ми прирікаємо (теп. ч., І ос., множ.) себе на виродження. Народні твори несуть (теп. ч., III ос., мн.) у собі невичерпний оптимізм. 2. Мово рідна! Ти завжди вабиш (теп. ч., II ос., одн.), чаруєш (теп. ч., II ос., одн.), кличеш (теп. ч., ІІ ос., одн.) на теплі й могутні хвилі свої.

Вправа 137. I дієвідміна: підтримують, допомагають, бережуть, охороняють, нехтують, плекають, знають.

II дієвідміна: мирять, вірять, доводять, підносять, журяться, лицемірять.

Вправа 140. Говорити — говориш, тягнути — тягнеш, знати — знаєш, мітити — мітиш, мріяти — мрієш, крутити — крутиш, читати — читаєш, печалити — печалиш, співати — співаєш.