ГДЗ до підручника «Українська мова» О.М. Авраменка. 9 клас
§ 38. Пунктуація простого речення (узагальнення й систематизація вивченого)
Вправа 1, с. 131
1. Я кипу все. Я вірю в кілометри, обвітрені, задихані і злі. 2. Квіти ці — прості і непримітні — світяться, як світлячки блакитні. 3. Про щастя, здобутеє нами, шепочуть зелені жита. 4. І дивне серце, п’яне і завзяте, відчує певність. 5. У густому повітрі, насиченому тліном і випарами ґрунту, ясно і чітко горять берези. 6. І тиха осінь — мрійна, яснолиста — несла в серця надію і тривогу. 7. Твої пісні, пройняті сонцем, у ясну далеч полетять.
Вправа 2, с. 132
1. Усяка пташечка, радіючи, співала. 2. Олесь згарячу і ніяково всміхнувся, поторкав мокрою рукавичкою тверду гулю під оком і, ковзаючись, побрів до школи. 3. Старі верби стоять похнюпившись. 4. Вода розірвала камінні обійми й мчала вниз, до моря, спадаючи грізними лавами. 5. Чорні голі дерева стояли в садку, настовбурчившись замерзлими гілочками, й не ворушились од вітру. 6. Усякому своя доля: один рук не покладаючи працює, а другий його працю без клопоту поїдає. 7. А я під буками, де сходяться дороги, простоту радісну узявши за закон, хатинку виліпив.
Вправа 3, с. 132
1. Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду. 2. Дюймовочка в листочку капустяному, я у життя із вічності пливу. 3. Ось і він — Дніпро величний і древній — народна українська річка. 4. Крім щастя, у житті людському є горе, біда, страждання, розпач, тривога, біль душі. 5. Альбатроси — морські мандрівники — йшли людям назустріч.
Вправа 4, с. 132
Б 1. Нормально. Кіт спить без задніх лап, а я смажу стегенця. Живоїд.
2. Без сиропу. Без лимонного чи помаранчевого?
Д/з с. 133
1. Ще начебто вчора грали білі завірюхи — оркестри зими. 2. Старшокласники — хлопці й дівчата, розбрівшись, невдовзі позникали в зелених виноградних кущах. 3. Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табунами збирається птаство. 4. Високо-високо в небі, в прозорому надхмар’ї, виблискували в променях сонця дніпровські чайки. 5. Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами. 6. Дуби застигли, схиливши могутні голови в білих снігових шапках, завмерли в безнадії, чекаючи з жахом ворожого удару. 7. А зима наспіла з морозами та завірюхами, холодна й сувора.
