ГДЗ до підручника «Історія України. Рівень стандарту» О.В. Гісем. 11 клас

§ 4. Політика радянізації та репресії в західних областях УРСР

1. За курсами економічної і соціальної географії України та історії України визначте, які історико-географічні землі Західної України й коли увійшли до складу УРСР.

Історико-географічні землі Західної України включають Галичину, Волинь, Транскарпатію, Буковину та частину Прикарпаття. Галичина та частина Волині були приєднані до складу УРСР у 1939 році після підписання Радянсько-німецького договору, а залишок Західної України - після завершення Другої світової війни у 1945 році.

2. Назвіть дату й основні заходи першого етапу радянізації західноукраїнських земель.

Перший етап радянізації західноукраїнських земель відбувся в 1939-1940 роках, коли було проведено такі заходи:

• проведення масової кампанії з пропаганди радянської ідеології серед населення;
• заміна української мови на російську в усіх сферах життя, включаючи школи, медичні заклади та установи культури;
• націоналізація приватної власності та заснування колгоспів і радгоспів;
• репресії проти осіб, які виступали проти радянської влади або відмовлялися від прийняття нової ідеології.

Ці заходи призвели до серйозних змін у житті населення Західної України та сприяли процесу інтеграції цих земель у склад УРСР.

3. Якими були характерні риси сталінської індустріалізації та колективізації в Радянській Україні наприкінці 1920 — у 1930-х рр.?

Сталінська індустріалізація та колективізація в Радянській Україні наприкінці 1920-х і у 1930-х роках були характеризовані насильницькими заходами радянської влади для швидкої індустріалізації країни та колективізації сільського господарства.

Сталінська індустріалізація в Україні включала швидке розвиток важкої промисловості, зокрема металургії, хімічної промисловості та електроенергетики. Вона була пов'язана з будівництвом величезних заводів, фабрик та гідроелектростанцій, а також з відкриттям нових родовищ нафти та газу. Однак, її реалізація здійснювалась за рахунок посилення репресійного апарату держави та експлуатації працівників.

Колективізація, яка почалася в 1929 році, передбачала перетворення сільськогосподарських підприємств з приватної форми власності на колективні господарства. Вона супроводжувалась насильницькою конфіскацією зерна, вбивствами та депортаціями селян, які виступали проти нової системи. Крім того, колективізація призвела до зниження продуктивності праці та погіршення стану сільського господарства.

4. Укажіть особливості й основні події українського визвольного руху в роки Другої світової війни.

Український визвольний рух в роки Другої світової війни був спрямований на визволення України від нацистської окупації та встановлення незалежної держави. Визвольні зусилля були представлені різними підпільними та збройними організаціями та збройними формуваннями. Найбільш відомі з них – Українська Повстанська Армія (УПА), Організація Українських Націоналістів (ОУН) та її військова гілка – Українська Повстанська Армія (ОУН-УПА).

З початком війни українські націоналістичні організації оголосили збройну боротьбу з німецькими окупантами. УПА та ОУН-УПА вели активну боротьбу проти нацистських військ та колабораціоністів. УПА контролювала значні території на заході України та проводила ряд відомих бойових операцій. ОУН-УПА здійснювала різноманітні акції саботажу та терору проти нацистської влади, беручи активну участь у підпільній роботі.

Проте, в боротьбі проти нацистів українські націоналістичні організації також зіштовхнулися з радянською владою, яка намагалася контролювати визвольний рух. У рамках своєї ідеології радянська влада прагнула знищити всі націоналістичні організації, включаючи УПА та ОУН-УПА. Це призвело до жорстоких боїв між українськими націоналістами та радянською армією, а також до масових репресій та депортацій населення.

Загалом, український визвольний рух в роки Другої світової війни був досить складним та розірваним на різні течії та організації, які мали різні погляди на майбутнє України. Проте, незважаючи на це, він став важливим етапом в історії українського народу, який дозволив підтримати національну свідомість та прагнення до незалежності та державності. Визвольний рух також мав великий вплив на подальший розвиток української політики та суспільства в наступні десятиліття.

Із протоколу допиту службою безпеки ОУН учительки з Кам'янця-Подільського Ольги Манич, направленої в червні 1945 р. на роботу в Тернопільську область

...Я мала відчути, чи молодь їм (бандерівцям, членам УПА) симпатизує, а як так, то хто. У своїх виступах моїм завданням було наставляти молодь проти бандерівського руху і вказувати їм приклади із життя великих радянських людей. Я повинна була здобувати душу молоді...

Обговоріть у парах. Яке завдання покладала радянська влада на вчителів, яких у післявоєнний період направляли до Західної України?

Радянська влада в післявоєнний період покладала на вчителів, яких направляли до Західної України, завдання наставляти молодь проти бандерівського руху та інших націоналістичних організацій, індоктринувати їх на ідеологію комунізму та просувати культ особи радянських лідерів. Вчителі також мали здобувати душі молоді та використовувати приклади життя великих радянських людей для підтримки ідей соціалізму.

Ця політика була частиною більшої кампанії радянської влади щодо ідеологічної боротьби проти "буржуазних" і "націоналістичних" елементів у суспільстві. За допомогою такої пропаганди радянська влада намагалася забезпечити свою політичну стабільність та ув'язнити Західну Україну у рамках суспільно-політичного життя СРСР.

Із доповідної записки прокурора військ МВС Українського округу Г. Кошарського на адресу секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова «Про факти грубого порушення соціалістичної законності в діяльності так званих спеціальних груп МДБ» (15 лютого 1949 р.)

...Міністерством держбезпеки Української РСР і його управліннями в західних областях України з метою виявлення ворожого українсько-німецького націоналістичного підпілля широко застосовуються так звані спецгрупи, що діють під виглядом бандитів «УПА».

Цей досить гострий метод оперативної роботи, якби він застосовувався розумно, по-справжньому конспіративно й чекістськи підготовленими людьми, безсумнівно, сприяв би якнайшвидшому викорчовуванню залишків бандитського підпілля.

Однак, як показують факти, груба провокаційна й нерозумна робота низки спецгруп і сваволя й насильство, які допускають їхні учасники над місцевим населенням, не тільки не полегшують боротьбу з бандитизмом, але, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності й, безперечно, завдають шкоди справі соціалістичного будівництва в західних областях України...

...Дії так званих спецгруп МДБ мають яскраво виражений бандитський, антирадянський характер і, ясна річ, не можуть бути виправдані жодними оперативними міркуваннями.

Не маючи у своєму розпорядженні достатніх матеріалів, так звані спецгрупи МДБ діють наосліп, у результаті чого жертвами їхньої сваволі часто стають особи, не причетні до українсько-бандитського націоналістичного підпілля.

...Виступаючи в ролі українських націоналістів, учасники спецбоївок ідуть далі по лінії штучного, провокаційного створення антирадянського націоналістичного підпілля...

1. Обговоріть у парах. Якими методами радянські каральні органи намагалися знищити загони УПА?

Радянські каральні органи застосовували різноманітні методи для знищення загонів УПА. Серед них були:

• Масові репресії. Радянські владні структури проводили масові арешти та розстріли націоналістів та їхніх прихильників.
• Використання шпигунів та агентів впливу. Радянські спецслужби намагалися проникнути в УПА, для чого використовували шпигунів та агентів впливу. Часто ці агенти вдавалися до провокацій, щоб викликати конфлікти та дискредитувати УПА в очах населення.
• Бомбардування та обстріли сіл та міст, де діяли українські повстанці.
• Розгортання військових операцій проти УПА та її структур.
• Пропаганда проти націоналістів у засобах масової інформації, що намагалася показати УПА як бандитську організацію, яка несе загрозу для мирного населення.

2. Чому радянська влада, на вашу думку, називала підпілля УПА «бандитським»? Якої мети вона хотіла цим досягти? Що відображало таке ставлення до українського національно-визвольного руху?

Радянська влада називала підпілля УПА «бандитським» з метою дискредитувати його в очах населення та легітимізувати свої дії щодо боротьби з ним. Таке ставлення до українського національно-визвольного руху відображало політику радянської влади щодо національних меншин, яка полягала у тому, що будь-який націоналістичний рух сприймався як загроза для радянської влади та суспільного ладу взагалі. Таким чином, радянська влада намагалася ліквідувати будь-який прояв національної свідомості серед українського населення, в тому числі й український національно-визвольний рух. Легітимізуючи свою боротьбу з УПА як боротьбу з бандитизмом, радянська влада намагалася відібрати у населення підтримку та легітимізувати свої репресивні дії, що часто включали у себе масові насильства та вбивства. Розглядаючи підпілля УПА як бандитський рух, радянська влада також могла звертатися до своїх зарубіжних союзників та представляти УПА як злочинну організацію, що підтримується закордоном. Всі ці дії були спрямовані на збереження радянської влади в Західній Україні та придушення будь-яких проявів української національної свідомості.

Запитання і завдання

1. Що таке операція «Захід»?

Операція «Захід» - це кодова назва військової операції, проведеної радянськими військами в 1944-1945 роках на західних територіях України з метою ліквідації підпільних націоналістичних угрупувань, в тому числі загонів УПА та ОУН. Операція включала в себе масові розстріли мирних жителів, спалювання сіл, знищення хат, конфіскацію майна, виселення та інші форми насильства, що мали призвести до знищення підпільної опозиції на західних територіях України. За офіційними даними, внаслідок операції було знищено більше 20 тисяч повстанців та приблизно 100 тисяч мирних жителів.

2. Коли було ліквідовано УГКЦ?

Українську Греко-Католицьку Церкву (УГКЦ) було ліквідовано в 1946 році, як частина політики радянської влади щодо ліквідації релігійних інституцій та їх підпорядкування державі. Церква була примусово об'єднана з Російською православною церквою, багато її священиків та вірних були репресовані або виселені.

3. Дайте визначення поняття «спецпоселення».

Спецпоселення - це форма примусового виселення осіб, яку застосовувала радянська влада у другій половині 1940-х років для боротьби з націоналістичним підпіллям. Це була наказана зона, в якій заборонялося перебувати без спеціального дозволу, і до якої було виселено тисячі людей, зокрема українців, поляків, росіян та інших національностей. Люди, які перебували в спецпоселенні, ставали під постійний контроль спецслужб, а їхні рухи та дії обмежувалися різними обмеженнями та заборонами.

4. Назвіть кількість осіб, що були виселені із західних областей УРСР на спецпоселення в другій половині 1940-х рр.

За різними оцінками, виселення з західних областей УРСР на спецпоселення в другій половині 1940-х років стосувалось від 200 тисяч до 500 тисяч осіб.

5. Що таке «велика блокада»?

«Велика блокада» - це блокада Ленінграда (нині Санкт-Петербург) німецько-фашистськими військами під час Другої світової війни. Вона тривала з вересня 1941 року по січень 1944 року і призвела до голодування, хвороб та смерті більше 1 мільйона містян.

6. Хто очолив ОУН та УПА після загибелі Р. Шухевича?

Після загибелі Р. Шухевича лідером ОУН став Степан Бандера. При цьому, УПА була розділена на декілька округ: західний, південно-західний та північно-західний, і кожен з них мав своїх керівників. Один з найбільш відомих керівників УПА після Шухевича був Роман Шухевич-Степанів, син загиблого лідера.

7. Як було відновлено радянську владу в західних областях УРСР?

Після закінчення Другої світової війни, радянська влада провела в Західній Україні операцію «Захід», яка була спрямована на встановлення контролю над цим регіоном. Операція включала масштабну кампанію зі знищення військових загонів УПА та інших українських націоналістичних формувань, а також репресії проти місцевого населення, яке сприймалося як потенційна підтримка підпілля. Радянська влада встановила свої структури управління та здійснювала широкомасштабну пропагандистську кампанію, спрямовану на ліквідацію української національної свідомості та культурної спадщини.

8. Охарактеризуйте долю УГКЦ після відновлення радянської влади в Західній Україні.

Після відновлення радянської влади в Західній Україні УГКЦ стала об'єктом масштабних репресій та притисків. У 1946 році під час з'їзду УГКЦ було прийнято рішення про збереження самостійності Церкви, що призвело до її ліквідації з боку радянської влади. Більшість єпископів та священиків УГКЦ були заарештовані, а церковна власність була конфіскована. УГКЦ стала нелегальною організацією, яка діяла в таємниці. Релігійне життя у Західній Україні було значно обмежене, а віряних часто піддавались репресіям за свою приналежність до Церкви. УГКЦ повернулася до легального статусу лише в 1989 році.

9. Укажіть особливості втілення сталінської моделі соціалізму в західних областях УРСР.

Втілення сталінської моделі соціалізму в західних областях УРСР відрізнялось від того, що було в інших частинах країни. Західна Україна була вважана "незалежною територією", де було дозволено більшу свободу в національній та культурній сферах, ніж в інших регіонах. Але в той же час, тут також проводились репресії проти тих, хто вважався "ворогами народу". Західна Україна була також експериментальною зоною для проведення колективізації та індустріалізації, але з іншими темпами, ніж в інших регіонах.

10. Проаналізуйте особливості й прояви українського національно-визвольного руху в Західній Україні в післявоєнний період.

Український національно-визвольний рух в Західній Україні після Другої світової війни проявлявся в боротьбі за незалежність та національну самобутність України. Він був спрямований проти радянської влади, яка спричиняла українцям політичні, економічні та культурні обмеження. Український національно-визвольний рух був особливо активним у 1940-х і 1950-х роках, коли проводилися масові депортації населення на Сході України та в Казахстані. Рух проявлявся через підпільну діяльність, збройний спротив та політичну аґітацію, а також культурне та літературне життя, яке спрямовувалось на збереження української мови та культури. На жаль, український національно-визвольний рух був придушений радянською владою, і багато його лідерів і учасників були засуджені до довгих термінів ув'язнення, або вигнані за межі країни. Проте, національно-визвольний рух зберіг свою силу та значення для українського народу, і після розпаду Радянського Союзу долучився до процесу створення незалежної України. Сьогодні український національно-визвольний рух є важливою складовою частиною національної історії та культури, а його лідери та учасники є героями та символами боротьби за незалежність та свободу України.

11. Складіть порівняльну таблицю запровадження сталінської моделі соціалізму в Західній Україні в другій половині 1940-х рр. та Наддніпрянщині в 1930-х рр.

Складові радянізації	Західна Україна (1940-ті рр.)	Наддніпрянщина (1930-ті рр.)
Колективізація	Запроваджувалась пізніше, не так інтенсивно, як на Сході	Здійснювалась інтенсивно, з силовими методами проти селян
Індустріалізація	Менш інтенсивно запроваджувалась, менше нових великих підприємств	Інтенсивно запроваджувалась, будувалися нові великі підприємства
Радянська культура	Активна політика українізації, але українську культуру обмежували та переслідували	Інтенсивна політика радянізації, заборона національної культури
Політична репресія	Масові депортації на Схід, притиск на український національний рух	Масові політичні репресії, знищення інтелектуальної еліти

Загалом, в Західній Україні в 1940-ті роки запровадження сталінської моделі соціалізму було менш інтенсивним та супроводжувалось активною політикою українізації, але українську культуру обмежували та переслідували. На Наддніпрянщині в 1930-ті рр. запровадження сталінської моделі соціалізму було інтенсивним та супроводжувалось масовими політичними репресіями та знищенням інтелектуальної еліти.

12. Проведіть дискусію за проблемним питанням: «Значення українського національно-визвольного руху в післявоєнний період на західноукраїнських землях для історії України».

Проблемне питання про значення українського національно-визвольного руху в післявоєнний період на західноукраїнських землях є дуже важливим для історії України. Для початку, варто зазначити, що український національно-визвольний рух був одним з найважливіших факторів у формуванні сучасної української держави.

У післявоєнний період український національно-визвольний рух став однією з найбільш відомих і активних опозиційних сил в УРСР. На західноукраїнських землях, де було значне українське населення, український національно-визвольний рух став основним силовим фактором протистояння радянській владі. Він був спрямований на боротьбу за незалежність та національну самобутність України, а також на збереження української мови та культури.

Український національно-визвольний рух мав значний вплив на історію України в післявоєнний період. Зокрема, його активісти зуміли підтримувати український дух і національну свідомість в складних умовах радянської диктатури. Вони також забезпечили збереження української культури та ідентичності на західноукраїнських землях, що дозволило зберегти національну ідентичність в той час, коли радянська влада намагалася її ліквідувати.

Одним з головних досягнень українського національно-визвольного руху в післявоєнний період на західноукраїнських землях було створення Української Повстанської Армії (УПА), яка стала символом національного опору проти радянської влади. Члени УПА ведли активну боротьбу проти радянської влади та за незалежність України. Їхні дії не тільки сприяли зміцненню національної свідомості, але і дали змогу зупинити наступ радянської армії на західноукраїнських землях, що сприяло збереженню української культури та ідентичності.

Таким чином, український національно-визвольний рух в післявоєнний період на західноукраїнських землях мав значний вплив на історію України. Він був одним з найважливіших факторів у формуванні сучасної української держави та дав змогу зберегти українську культуру та ідентичність. Тому вивчення цього питання є важливим для розуміння сучасної історії України та формування національної свідомості українців.

13. Складіть самостійно історичний портрет Й. Сліпого або В. Кука (за вибором).

Йосип Сліпий (1892-1984) – видатний духовний діяч, митрополит Української Греко-Католицької Церкви, Герой України. Народився в селі Заздрість Маловисківського повіту Галичини. В 1912 році вступив до Галицької теологічної академії у Львові, де згодом став викладачем. У 1929 році прийняв чернецтво і став митрополитом УГКЦ у 1944 році.

Під час Другої світової війни Сліпий був заарештований нацистською владою і висланий до концтаборів. Після визволення в 1945 році він став активно діяти на благо своєї Церкви та нації. Він визначив Греко-Католицьку Церкву як символ національної історії та духовності, і продовжував працювати для її відродження в умовах радянської влади.

У 1963 році Сліпий перебував у Римі, де зустрівся з Папою Іваном ХХІІІ та встановив повне єдність з Римсько-Католицькою Церквою. У 1969 році був нагороджений Папою Павлом ІІ званням Кардинала-епіскопа. Помер у Римі 7 травня 1984 року.

Йосип Сліпий є одним з найвизначніших діячів української культури та духовності, він був мужнім, відданим своєму покликанню та національному ідеалу. Його роль у відродженні Греко-Католицької Церкви та української нації в цілому неможливо переоцінити. Він є символом боротьби за свободу і духовність українського народу. Його віра, мужність та настоятельність надихали тисячі людей не тільки в Україні, але й у всьому світі. Наслідки його діяльності помітні й донині, оскільки Греко-Католицька Церква стала однією з найбільших релігійних спільнот в Україні. Його життя та діяльність є прикладом відданості і віри, які змінюють історію народу і формують його духовність.