Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи

10 КЛАС

ТЕМА 18. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Позиції українських політичних сил щодо війни

Західноукраїнські землі

Головна Українська Рада (ГУР) 1 серпня 1914 р.

Лідери: К. Левицький, М. Павлик, М. Ганкевич.

Ініціатор створення: політичні партії — УНДП, РУРП, УСДП.

— Заклик до підтримки Австро-Угорщини у війні.

— Захист інтересів українського населення в умовах війни.

— Надання національно-територіальної автономії західноукраїнським землям, об’єднаним в окремий коронний край.

— Активна участь у формуванні українських військових підрозділів — Українських січових стрільців (УСС).

Союз визволення України (СВУ) 4 серпня 1914 р.

Лідери: Д. Донцов, А. Жук, В. Дорошенко.

Ініціатор створення: наддніпрянські політичні емігранти.

— Утворення самостійної Української держави у формі конституційної монархії; заснування демократичного устрою.

— Співпраця з Німеччиною та Австро-Угорщиною для перемоги над Росією, на руїнах якої «встане Вільна Самостійна Україна».

— Допомога військовополоненим українцям (створення для них окремих таборів); формування дивізій сірожупанників і синьожупанників.

Загальна Українська Рада (ЗУР) 5 травня 1915 р. К. Левицький

— Намагання привернути увагу уряду Австро-Угорщини та інших держав до ідеї української державності.

— Розмежування Галичини на Західну із центром у Кракові та Східну із центром у Львові за національним принципом.

— Об’єднання всіх українських земель Австро-Угорщини в єдиний коронний край із правами територіальної та культурно-національної автономії.

Наддніпрянська Україна
ТУП	Заклик до підтримки Російської імперії, сподіваючись на надання Україні автономії в майбутньому; пізніше перехід на позиції нейтралітету.
УСДРП	Розкол: група на чолі із С. Петлюрою виступила за підтримку Російської імперії у війні; група на чолі з В. Винниченком засудила війну та відстоювала ідею автономії України.
Громадські організації	— Карпато-Руський визвольний комітет, створений у Києві емігрантами із Галичини; виступав за возз’єднання всіх українських земель у складі Російської імперії. — Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, створений для підтримки російської армії; членами комітету були А. Вязлов, Д. Дорошенко, А. Ніковський.
Перебіг воєнних дій на українських землях
1914 р.	Галицька битва: Російські війська захопили Східну Галичину, Північну Буковину, вийшли до карпатських перевалів. Створення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.
1915 р.	Захоплення російськими військами фортеці Перемишль. Горлицький прорив — наступальна операція німецько-австрійських військ, результатом якої став відступ російських військ, що тривав до жовтня і зупинився на лінії Кам’янець-Подільський — Тернопіль — Кременець — Дубно; втрата росіянами Північної Буковини, Східної Галичини, Підляшшя, Холмщини, Берестейщини та Західної Волині.
1916 р.	Брусиловський прорив — наступ російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова, унаслідок якого було завдано поразку австро-угорській армії; російські війська зайняли майже всю Волинь, Буковину і частину Галичини (без Львова).
1917 р.	Червневий наступ російських військ на львівському напрямку, організований Тимчасовим урядом, який закінчився провалом; втрата Росією Галичини та Буковини; після цієї події війна набула позиційного характеру.

Діяльність австрійської та російської адміністрацій у Галичині та Буковині
Російська адміністрація	1914 р. — створення на окупованій російськими військами території Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г. Бобринським: знищення будь-яких національних особливостей; насильницька русифікація (впровадження російської мови, законів); нищення українських гімназій, газет, журналів, книгарень, видавництв, бібліотек тощо; закриття «Просвіт»; заборона українських політичних партій, спортивних і молодіжних організацій; репресії проти українських громадських діячів; переслідування греко-католицької церкви (депортація священиків, зокрема й митрополита А. Шептицького).
Австрійська адміністрація	Запровадження жорсткого окупаційного режиму; вбачання в українцях ворогів імперії, оскільки вони прагнули до об’єднання з більшою частиною свого народу; арешти за найменшою підозрою в русофільстві; утримання їх без суду і слідства в жахливих умовах у спеціальних таборах в Австрії (наприклад, табір Талергоф у Штирії).

Українські січові стрільці

Легіон Українських січових стрільців (УСС) — українське військове формування в складі австро-угорської армії, створене з ініціативи ГУР у вересні 1914 р. на основі молодіжних організацій «Січ», «Сокіл», «Пласт».

Перший командир: Т. Рожанковський, якого згодом заступив М. Галущинський; видатні старшини — М. Баран, Г. Коссак та ін.

Бойовий шлях легіону УСС
1914 р.	— Бойове хрещення на Ужоцькому та Верецькому перевалах у Карпатах.
1915 р.	— Битва на горі Маківка; значні втрати легіону. — Бої у межиріччі Серету і Стріпи. — Переформування куренів УСС у полк.
1916 р.	— Поразка стрільців у битві під Потуторами; розформування полку і створення на його основі двох куренів. — Розгром УСС під Бережанами (гора Лисоня). — Переформування, поповнення підрозділів стрільців.
1917 р.	— Битва під Конюхами.

Зміст