Всесвітня історія опорні конспекти 10 клас
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
1. Велика Британія за підсумками війни:
• досягла мети — усунула свого конкурента в Європі — Німеччину;
• одержала велику частину німецьких репарацій (22%);
• захопила значну частину колишніх колоніальних володінь Німеччини.
2. Однак з Першої світової війни Велика Британія вийшла ослабленою:
• вона втратила третину національного багатства;
• військові втрати — 750 тис. убитими і 1,7 млн пораненими;
• вона втратила 40% торгового флоту;
• випуск промислової продукції знизився на 20%;
• повністю припинилося житлове будівництво;
• погіршилося становище зовнішньої торгівлі: збільшився імпорт сировини і продовольства, імпорт британських товарів зменшився на 50%;
• великих збитків зазнали англійські фінанси;
• податки в країні зросли в 6 разів;
• зросли державні позики:
внутрішні — у 10 разів, з 645 млн фунтів стерлінгів у 1913 р. до 6,5 млрд фунтів стерлінгів у 1919 p.; зовнішній борг у кінці війни становив 1 млрд 150 млн фунтів стерлінгів, із яких США були винні 850 млн фунтів стерлінгів;
• із кредитора американських банків Велика Британія перетворилася на їхнього боржника.
Тільки на погашення процентів Британія щорічно витрачала 40% державного бюджету.
3. Зростала національно-визвольна боротьба в британських колоніях.
4. Післявоєнне піднесення економіки було недовготривалим:
• восени 1920 р. почалася перша післявоєнна економічна криза;
• навесні 1921 р. обсяг промислової продукції становив 2/3 довоєнного рівня, експорт скоротився наполовину, імпорт — на 40%.
5. До кінця 1921 р. криза була подолана, але нового промислового піднесення не відбулося.
6. У 1922-1923 pp. в економіці Британії спостерігався застій.
Висновок: Великій Британії не вдалося досягти своєї колишньої могутності.
Внутрішня політика консервативних і лейбористських урядів у 20-х pp.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У Великій Британії діяли три політичні партії:
1. Консервативна партія. Заснована у 1867 р.
Виражала інтереси промислових і фінансових підприємців, вищих урядовців, бюрократії та великих землевласників.
Виступала за посилення позицій приватного капіталу, свободу підприємництва.
Проводила політику “раціоналізму”.
Зберігала прихильність до традиційних порядків.
2. Ліберальна партія. Заснована у 1832 p., остаточно оформилася у 1877 р.
Виражала інтереси дрібних і середніх власників, чиновників, частини інтелігенції.
Виступала за демократичні свободи, поєднання інтересів держави і власників, за розвиток вільного підприємництва. Після Першої світової війни втратила свій вплив і почала виступати з більш поміркованих позицій.
3. Лейбористська партія. Заснована в 1900 р. (до 1906 р. називалася Комітетом робітничого представництва). Виступала за демократичні реформи, широке національне законодавство.
До 1918 р. не мала програмних документів.
Лютий 1918 р. Прийнято Статут Лейбористської партії. Вперше було введено, поряд із колективним, індивідуальне членство.
КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД Д. ЛЛОЙД-ДЖОРДЖА (коаліція консерваторів і лібералів)
Кінець 1918 р. Відбулися парламентські вибори.
Лейбористська партія брала участь у виборах самостійно.
Перемогла коаліція консерваторів і лібералів — прихильників прем’єр-міністра Д. Ллойд-Джорджа.
Д. Ллойд-Джордж знову очолив уряд, ключові пости в якому одержали лідери консерваторів Е. Бонар Лоу, лорд Керзон, а також ліберал В. Черчилль,
Уряд Ллойд-Джорджа здійснив низку реформ:
1. Сприяв розвитку економіки, переходу економіки на випуск мирної продукції.
2. Були ліквідовані всі державні контрольні органи, створені в роки війни, з метою стимуляції вільної підприємницької діяльності.
3. Сприяв розширенню соціальної функції держави:
• була підвищена заробітна плата, скорочено робочий день;
• здійснювалася програма допомоги безробітним;
• допомога в житловому будівництві;
• встановлювалася матеріальна допомога демобілізованим солдатам, які поверталися до мирної праці;
• була прийнята програма розвитку народної освіти;
• запроваджувалася обов’язкова шкільна освіта для дітей до 14 років.
4. Лютий 1918 р. Було проведено реформу виборчого права, згідно з якою:
• вперше виборчі права одержали жінки віком після 30 років;
• ліквідовувався майновий ценз.
5. 1921 р. Уряд Ллойд-Джорджа надав статус домініону своїй колонії — Ірландії (26 графств). Проте шість графств Північної Ірландії, в яких проживали протестанти, залишалися в складі Великої Британії.
Велика Британія зберегла за собою право тримати в Ірландії військово-морські бази і сухопутні війська.
Домініон (від лат. — володіння) — назва самоврядних частин і деяких колоній Великої Британії.
КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ
(1922-1923 pp. — уряд Е. Бонар Лоу, 1923-1924 pp. — уряд Стенлі Болдуїна)
Жовтень 1922 р. Консерватори розірвали коаліцію з лібералами і перемогли на парламентських виборах.
Вони сформували уряд Е. Бонар Лоу, якого у травні 1923 р. змінив Стенлі Болдуїн після позачергових парламентських виборів, у яких жодна з трьох головних політичних партій Британії (консервативна, ліберальна, лейбористська) не змогли одержати значної переваги.
За підсумками виборів консерватори одержали 258 місць, лейбористи — 191, ліберали — 158.
Така розстановка сил не давала переваги жодній партії.
Виникла така ситуація, при якій будь-який однопартійний уряд міг одержати вотум недовіри. Так і сталося.
ПЕРШИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД
(січень - жовтень 1924 р.)
(Уряд очолив Рамсей Макдональд)
Січень 1924 р. Консервативний уряд С. Болдуїна одержав вотум недовіри в палаті общин.
Був сформований перший в історії країни лейбористський уряд. Його очолив лідер правого крила лейбористської партії Р. Макдональд, який залишив за собою посаду міністра закордонних справ. Усі ключові посади в уряді зайняли представники лейбористської партії.
Р. Макдональд здійснив низку реформ:
1. Сприяв розвитку приватної ініціативи.
2. Зменшив мито на деякі продовольчі товари.
3. Були знижені деякі податки, в тому числі на прибутки монополістичних компаній.
4. Були знижені акцизні збори на чай, цукор тощо.
5. Деяким категоріям безробітних збільшив розміри допомоги по безробіттю.
6. Покращив систему страхування по безробіттю.
7. Збільшив пенсії по старості та інвалідам.
8. Збільшив субсидії держави на житлове будівництво.
9. Визнав Радянський Союз і встановив з ним дипломатичні відносини.
Субсидія (від лат. — допомога, підтримка) — це допомога в грошовій або натуральній формах, яка надається державою за рахунок коштів бюджету місцевим органам влади, організаціям, громадянам. На відміну від позики, субсидія не повертається.
КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ
(1924-1929 pp. — уряд Стенлі Болдуїна)
Жовтень 1924 р. Уряд розпустив парламент і призначив нові вибори.
Перемогу на виборах здобули консерватори. Уряд очолив С. Болдуїн.
Було здійснено такі заходи:
1. Відновлено золотий стандарт фунта стерлінга на рівні довоєнного паритету з доларом (1 фунт стерлінгів дорівнював 4,86 долара).
2. Уряд підтримував підприємців у їхніх діях, спрямованих на зниження собівартості продукції і підвищення конкурентноздатності англійських товарів на зовнішніх ринках.
3. Підприємці прагнули домогтися цього не шляхом заміни застарілого обладнання, а шляхом зниження заробітної плати робітникам.
4. Було здійснено зниження заробітної плати робітників, збільшено тривалість робочого дня, що викликало незадоволення шахтарів, транспортників, залізничників, машинобудівників.
У країні назрівав загальний страйк.
31 липня 1925 р. Уряд оголосив про надання власникам шахт строком на 9 місяців державних субсидій, щоб не допустити зниження заробітної плати шахтарям. Цей день робітники назвали “червоною п’ятницею”.
30 квітня 1926 р. Власники шахт оголосили про звільнення всіх гірників, не згодних на зменшення заробітної плати.
У відповідь шахтарі почали страйк.
Уряд ввів надзвичайний стан.
4 травня 1926 р. Почався перший в історії англійського робітничого руху загальний страйк.
У ньому брало участь близько 4 млн осіб.
Страйком керували, страйкові комітети і Ради дії.
12 травня 1926 р. Генеральна рада тред-юніонів почала переговори з урядом і закликала робітників припинити страйк. Лише Федерація гірників відмовилася припинити страйк, який вони продовжили до грудня 1926 р.
1927 р. Парламент затвердив Закон про промислові конфлікти і тред-юніони, який:
• заборонив загальні страйки і страйки солідарності;
• службовцям державних установ заборонив вступати до профспілок.
Травень 1927 р. Уряд оголосив про припинення дипломатичних відносин з СРСР.
ДРУГИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД (1929-1931 pp.)
1929 р. На парламентських виборах консерватори зазнали поразки. Перемогу здобули лейбористи.
Другий лейбористський уряд сформував Р. Макдональд. Другий прихід лейбористів до влади збігся з початком економічної кризи:
• скорочувалося виробництво: у суднобудуванні — на 88%, у машинобудуванні — на третину;
• удвічі зменшився обсяг зовнішньої торгівлі;
• кількість безробітних досягла 3 млн осіб;
• зростав дефіцит платіжного балансу.
Заходи уряду Р. Макдональда
Для боротьби з безробіттям було створено Міністерство по боротьбі з безробіттям, яке:
• сприяло переселенню робітників із районів кризи в сільську місцевість або в промислові райони, які менше охоплені кризою;
• організовувало громадські роботи.
1930 р. Парламент прийняв Закон про страхування від безробіття.
Недоліки діяльності уряду
Незадоволення викликали антикризові заходи уряду:
• зниження заробітної плати;
• зменшення допомоги по безробіттю;
• не було відновлено 7-годинний робочий день на шахтах;
• зберігалися антипрофспілкові закони.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УРЯД (1931-1935 pp.)
В уряді Р. Макдональда не було єдиного погляду на шляхи виходу країни з кризи, тому стався розкол.
1931 р. Р. Макдональд і деякі інші міністри погодились на союз з консерваторами і лібералами. Був сформований Національний уряд, очолюваний Р. Макдональдом, який перебував при владі до 1935 р.
Уряд втілював у життя такі антикризові заходи:
1. Була зменшена допомога по безробіттю на 10%.
2. Проведено зниження зарплати службовцям, перш за все вчителям і військовим морякам.
3. У 1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінга, що призвело до падіння його курсу.
4. Було створено стерлінгову зону, що об’єднувала країни, які використовували фунт стерлінга для взаеморозрахунків.
5. Усі товари, які ввозилися в Англію, були обкладені митами в розмірі 10%.
6. Велика Британія відмовилася від вільної торгівлі.
7. Були введені протекціоністські закони, що сприяли розвитку власної промисловості.
Вжиті заходи дали змогу в 1934 р. вийти з важкої економічної кризи.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ В 30-х pp.
1935-1937 pp. При владі консервативний уряд, який очолив Стенлі Болдуїн. Було досягнуто деяке економічне відновлення країни.
1937 р. Уряд консерваторів очолив Невілл Чемберлен.
1. Внутрішня політика була спрямована на збереження існуючих порядків.
2. Були дещо скорочені витрати на соціальні потреби.
3. Почалося промислове піднесення, особливо в автомобільній, авіаційній, електротехнічній і хімічній галузях промисловості.
4. Швидко зростала військова промисловість.
5. Значно зросли державні асигнування на військові потреби.
6. У квітні 1939 р. було запроваджено загальну військову повинність.
7. У зовнішній політиці провадилася політика “вмиротворення”.
