Видатні українські вчені у світовій науці

Костюк Платон Григорович (1924-2010), м. Київ

Видатний дослідник світового рівня в галузях нейрофізіології, молекулярної біології й клітинної фізики. Створив школу дослідників цих напрямів. Уперше в світі впровадив методику внутрішньоклітинного діалізу соми нервової клітини й застосував її для вивчення мембранних і молекулярних процесів у ній. З’ясував стан гомеостазу йонів кальцію в нервових клітинах і його порушень за певних хвороб (мозкова патологія, гіпоксія, цукровий діабет, фенілкетонурія). Закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Т Г. Шевченка (1946) й Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця (1949). Доктор біол. наук (1957). Акад. АН УРСР (1969), АН СРСР (1974), Європейської академії (1989), Німецької академії природознавства «Леопольдина» (1966), АН Чехо-Словаччини (1990), Угорської АН (1990). Заслужений діяч науки й техніки України (2004). Лауреат Державних премій УРСР і України (1976, 1992, 2000) й Державної премії СРСР в галузі науки й техніки (1983) й іменних премій І. П. Павлова АН СРСР (1960), І. М. Сеченова АН СРСР (1977), О. О. Богомольця АН УРСР (1987), Луїджі Ґальвані (США, 1992). Автор 650 наукових статей, 12 монографій, 4 підручників. Підготував понад 100 кандидатів і докторів наук. Багато десятиріч вів велику педагогічну роботу. Постійний учасник і організатор міжнародних наукових форумів. Головний редактор журналу «Доповіді НАНУ» й міжнародного журналу «Нейрофізіологія», член редакції «Фізіологічного журналу», член редакційних рад журналів «Експериментальна й клітинна фізика й біохімія» й «Український неврологічний журнал». Керівник заснованого ним відділу загальної фізіології нервової системи (1958) Інституту фізіології НАНУ, директор цього інституту (1966), засновник і зав. навчальної базової кафедри молекулярної фізіології і мембранної біофізики (1982) Київського відділення Московського фізико-технічного інституту, яка працює в Інституті фізіології НАНУ. Разом з лауреатом Нобелівської премії Ервіном Неґером (Німеччина) очолював міжнародну кафедру ЮНЕСКО, створену 2000 р. на базі ІФ НАНУ. Засновник і директор Міжнародного центру молекулярної фізіології НАНУ (від 1992). Академік-секретар Відділення фізіології АН СРСР (1975-1988), член Президії АН СРСР (1975-1990), віце-президент НАНУ (19931999), член Президії НАНУ (1999-2004). Від 2005 р. - радник Президента НАНУ.