Видатні українські вчені у світовій науці
Демчук Петро Іванович (1900-1937), м. Городенка, Івано-Франківщина
Дослідник марксистської філософії. Народився в бідній селянській родині. Мати рано загинула. Виховала тітка. Пізніше в пожежі загинув і батько. 6-ти років пішов у ріднім містечку до школи з польською мовою викладання. Після її закінчення здібного хлопця влаштували до української гімназії, де, завдяки Антонові Крушельницькому, навчався безкоштовно, мешкав і харчувався в бурсі. Крім рідної, вивчав польську, німецьку, греку, латину й факультативно французьку. Багато читав, гімназія мала добру бібліотеку. З початком Першої світової війни складає екстерном іспити за 6-8 класи гімназії й 1915 р. добровільно записується до Українського леґіону січових стрільців у складі Австрійської армії. Від 1917 р. бере участь у бойових діях, кілька разів попадає в польський полон, тікає. На фронті переймається ідеями більшовизму, веде аґітацію серед вояків. 1919 р. екстерном складає іспити на атестат зрілості. Невдовзі опиняється у Празі, знайомиться з представниками КП Західної України й КП(б)У За участь в антипольськім повстанні висланий до Австрії, стає одним з організаторів української секції при ЦК компартії Австрії. У 1920-х рр., коли вже навчався у Віденськім університеті, агітував у Коломиї проти польських кандидатів, за що побили й заарештували. Втікає з-під арешту й опиняється у Відні. Друкується в журналі «Наш стяг» - органі галицької комуністичної молоді за кордоном. 1922 р. їде до Галичини, створює комсомольські й комуністичні осередки на Покутті. Потрапляє до в’язниці, вертається до Відня, 1924 р. закінчує Віденський університет і цілковито віддається боротьбі проти окупації Галичини панською Польщею. 1925 р. разом з групою еміґрантів прибуває до столиці Радянської України Харкова й вступає до аспірантури Інституту марксизму-ленінізму. По закінченні аспірантури - зав. кафедри філософії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських науково-дослідчих інститутів і зав. кафедри діалектичного й теоретичного марксизму Харківського інституту радянського будівництва й права. Один із найперспективніших і найталановитіших філософів Радянської України. Ось лише деякі наукові праці, що друкувалися в усіх тогочасних журналах з філософії: «До філософії сучасної соціял-демократії», «Неогеґеліянство як зброя фашизму», «Проблеми випадковості», «Шевченко та його вчителі філософії», «Філософська мудрість сучасної буржуазії», «Зібер і “Анти-Дюрінґ” Енгельса», «Марксизм і природознавство», «В боротьбі проти меншовикуючого ідеалізму» й багато інших. Самі заголовки свідчать, що П. Демчук, глибокий і вимогливий до себе вчений, щиро вірив у непогрішність та істинність марксистсько-ленінської філософії. Головні його здобутки відображено в монографії «Розклад сучасної буржуазної філософії» й підручнику «Діялектичний матеріялізм». Від 1932 р. проф. і чл.-кор АН УРСР. Настав 1933 р. - найтрагічніший для української нації. Нищили все українське. Нищили й тих українців, хто віддано служив режимові. 1933 р. П. Демчука виключають з партії й заарештовують. У катівні він зізнається у тому, чого ніколи не міг і не хотів робити. Засуджують на 5 років ув’язнення в Соловецькім концтаборі. «Своїх» 5 років він там не пробув, розстріляний 3 листопада 1937 р. разом з сотнями таких само невинних жертв «на честь» 20-річчя Жовтневого заколоту. Повна реабілітація невинно засудженого відбулася 1961 р.
