Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього
Він та вона
Різні суспільства мають різні види уявних ієрархій. Расові відмінності, наприклад, є дуже важливими для сучасних американців, але були відносно несуттєвими для середньовічних мусульман. Касти була питанням життя та смерті в середньовічній Індії, тоді як у сучасній Європі їх практично не існує. А проте одна ієрархія була надважливажливою для всіх відомих історії людських суспільств: ієрархія статі. Адже люди скрізь поділялися на чоловіків та жінок. І майже скрізь чоловікам жилося краще принаймні від часів Сільськогосподарської революції.
Деякі найдавніші китайські тексти являють собою ворожильні кістки для передбачення майбутнього, датовані 1200 роком до нашої ери. На одній з таких кісток було вирізьблено запитання: «Чи будуть пологи правительниці Хао вдалими?» Далі йшла відповідь: «Якщо дитина народиться в четвертий день десятиденного тижня дін, то вдалими; якщо в сьомий день ген, то на це дуже багато шансів». Проте правительниця Хао народила у восьмий день сінь. Текст закінчується похмурим зауваженням: «Через три тижні та один день, у день сінь, народилася дитина. Роди вийшли невдалими. То була дівчинка».[52] Понад 3 тисячі років потому, коли комуністичний Китай запровадив політику однієї дитини, багато родин продовжували розцінювати народження дівчинки як невдачу. Іноді батьки навіть відмовлялися від дитини або вбивали її, щоб отримати другий шанс народити хлопчика.
У багатьох суспільствах жінки були просто власністю чоловіків, найчастіше їхнього батька, чоловіка чи брата. Згідно з багатьма правовими системами, зґвалтування належало до порушень права власності – тобто, жертвою вважалася не жінка, яку зґвалтували, а особа чоловічої статі, якій вона належала. А засобом правового захисту було передання власності – від ґвалтівника вимагалося сплатити батькові або братові цієї жінки викуп за наречену, після чого вона навіки ставала його власністю. Біблія говорить про це так: «Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п’ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, – не зможе він відпустити її по всі свої дні» (Повторення Закону 22:28 – 9). Давні євреї вважали це цілком справедливою схемою.
Зґвалтування жінки, яка не належала жодному чоловіку, взагалі не вважалося злочином, так само як не вважалося крадіжкою підняття знайденої монетки на залюдненій вулиці. Також не скоював злочину й чоловік, який ґвалтував власну дружину. По суті, ідея, що чоловік міг зґвалтувати свою дружину була оксюмороном. Бути чоловіком означало мати повний контроль над статевим життям дружини. Сказати, що чоловік «зґвалтував» свою дружину було так само нелогічно, як сказати, що чоловік украв власний гаманець. Такий спосіб мислення не обмежувався лише давнім Близьким Сходом. Навіть у 2006 році у світі нараховувалось п’ятдесят три країни, де чоловік не міг бути покараний за зґвалтування своїє дружини. Навіть у Німеччині відповідні закони були вдосконалені лише в 1997 році, коли було передбачено правову категорію подружнього зґвалтування.[53]
Чи є поділ на чоловіків та жінок витвором уяви, подібно до кастової системи в Індії та расової системи в Америці, чи він є природним, з глибокими біологічними коренями? І якщо цей поділ дійсно є природним, то чи існують також біологічні пояснення щодо переваг, наданих чоловікам перед жінками?
Деякі культурні, правові та політичні невідповідності між чоловіками та жінками відображують очевидні біологічні відмінності між статями. Народження дітей завжди було роботою жінок, тому що чоловіки не мають матки. Проте навколо цього універсального ядра кожне суспільство накопичувало шар за шаром культурних ідей та норм, що мали мало спільного з біологією. Суспільства пов’язували з мужністю та жіночністю багато якостей, що здебільшого не мали стійкого біологічного підґрунтя.
Наприклад, у демократичних Афінах V століття до нашої ери людина з маткою не мала незалежного правового статусу і їй заборонялося брати участь у народних зборах або бути суддею. За кількома винятками, така людина не могла ані отримати переваги доброї освіти, ані займатися бізнесом чи вступати у філософські дискусії. Жоден із політичних лідерів Афін, жоден з їхніх великих філософів, ораторів, митців чи торговців не мав матки. Чи робить наявність матки людину біологічно непридатною для цих занять? Давні афіняни вважали, що так. Сучасні афіняни з цим не погоджуються. У теперішніх Афінах жінки голосують, обіймають державні посади, виголошують промови, розробляють геть усе: від ювелірних прикрас до проектів будинків та програмного забезпечення, а також навчаються в університеті. Наявність матки абсолютно не заважає їм робити будь-що з цього з тим самим успіхом, що й чоловікам. Щоправда, вони недостатньо представлені в політиці та бізнесі – лише близько 12 % членів грецького парламенту. Але сьогодні вже не існує правових бар’єрів для їх участі в політиці і більшість сучасних греків вважають цілком нормальним для жінки обіймати державну посаду.
Багато сучасних греків також вважають, що невід’ємною частиною існування чоловіка є сексуальна привабливість лише для жінки та статеві стосунки виключно з протилежною статтю. Вони не розцінюють це як вплив культури, а скоріше як біологічну реальність – стосунки між двома людьми протилежної статі є природними, тоді як між двома людьми однієї статі є неприродними. По суті ж Матінка Природа не заперечує, якщо чоловіки будуть сексуально привабливими один для одного. Це лише людські матері, занурені в конкретну культуру, влаштовують сцени, якщо їхній синочок заведе роман із сусідським хлопцем. Гнів цих матерів не продиктований біологією. Чимало людських культур вважали гомосексуальні стосунки не лише прийнятними, а й навіть соціально конструктивними. Найяскравіший прикладом була Давня Греція. У поемі «Іліада» чомусь не згадується, що Фетіда мала щось проти стосунків її сина Ахілла з Патроклом. Цариця Олімпія Македонська була однією з найбільш темпераментних та владних жінок давнього світу, й навіть убила свого чоловіка царя Філіпа. А проте з нею не сталось істерики, коли її син Олександр Великий запросив додому на вечерю свого коханця Гефестіона.
Як можна відрізнити, що є біологічно визначеним, а що люди просто намагаються виправдати за допомогою біологічних міфів? Залізне правило тут звучить так: «Біологія дозволяє, культура забороняє». Біологія готова стерпіти дуже широкий спектр можливостей. Це культура зобов’язує людей реалізовувати одні можливості, тоді як забороняти інші. Біологія дозволяє жінкам мати дітей – деякі культури зобов’язують жінок реалізовувати цю можливість. Біологія дозволяє чоловікам насолоджуватися сексом один з одним – деякі культури забороняють їм реалізовувати цю можливість.
Культура зазвичай стверджує, що вона забороняє лише те, що є неприродним. Але з біологічної точки зору, нічого неприродного немає. Усе, що можливе, є також природним за визначенням. Дійсно неприродної поведінки, такої, що йде проти законів природи, просто не може існувати, тому й жодної заборони не потрібно. Адже жодна культура чомусь ніколи не намагалася заборонити чоловікам фотосинтезувати, жінкам – бігати швидше за швидкість світла або негативно зарядженим електронам притягуватись один до одного.
Насправді наші поняття «природного» та «неприродного» беруться не з біології, а з християнської теології. Згідно з теологами, «природне» означає «відповідає задумам Бога, який створив природу». Християнські теологи стверджували, що Бог створив людське тіло, задумавши кожну кінцівку та орган для того, щоби служити конкретній меті. Якщо використовувати наші кінцівки та органи з метою, передбаченою Богом, то це буде природна діяльність. Якщо ж використовувати їх інакше, ніж задумав Господь, це буде неприродно. Але еволюція не має кінцевої мети. Органи не еволюціонували з якоюсь божественною метою, а спосіб їх використання постійно змінюється. В організмі людини немає жодного органа, який виконував би лише роботу свого прототипу, коли той вперше з’явився сотні мільйонів років тому. Органи з’являються для виконання конкретної функції, але щойно починають існувати, то можуть пристосовуватись також для іншого застосування. Роти, наприклад, виникли тому, що найдавніші багатоклітинні організми потребували способу поглинання їхніми тілами поживних речовин. Ми все ще використовуємо наші роти з цією метою, але використовуємо їх також для поцілунків, розмов, а деякі рембо ще й висмикують ними кільця з ручних гранат. Чи вважати якесь із цих застосувань неприродним лише тому, що наші предки-плазуни 600 мільйонів років тому не робили таких речей своїми ротами?
Аналогічно, крила не з’явилися вмить в усій своїй аеродинамічній славі. Вони розвинулися з органів, що слугували іншій меті. З однією теорієюї, крила комах еволюціонували мільйони років тому з виростів тіла нелітаючих жуків. Жуки з виростами мали більшу площу поверхні, ніж ті, що без них, і тому поглинали більше сонячного світла й таким чином підтримували вищу температуру тіла. Унаслідок повільного еволюційного процесу ці жуки виростали дедалі більшими. Та сама будова, що була доброю для максимального поглинання сонячного світла – велика площа поверхні тіла, маленька вага, – за збігом давала комахам також підйомну силу, коли вони стрибали. Ті, що мали вирости більші, могли стрибати далі. Тоді деякі комахи почали використовувати їх для планерування, а звідти вже залишався лише невеличкий крок до крил, що по-справжньому уможливили літання в повітрі. Наступного разу, коли у вашому вусі задзвенить комар, звинуватьте його в неприродній поведінці. Адже якби він поводився добре та задовольнявся тим, що дав йому Господь, то використовував би свої крила лише як панелі сонячної батареї.
Так само багато завдань мають і наші статеві органи та поведінка. Уперше секс виник для народження дітей, а ритуал залицяння – як спосіб визначення придатності потенційного партнера. Але наразі багато тварин використовують і те, й інше для багатьох соціальних завдань, що мають мало спільного зі створенням їхніх маленьких копій. Шимпанзе, наприклад, використовують секс для зміцнення політичних союзів, встановлення близьких стосунків та зняття напруження. Чи є це неприродним?
