НОВА СIЧ (1734-1775 роки)

ЗАЛЮДНЕННЯ ЗАПОРОЖЖЯ

Першою подiєю за Калнишевського було нове "описанiє" земель Вiйська Запорозького. Воно тривало весь 1766-й та ще й 1767-й роки. Кошовий, що побував уже з депутацiями в Петербурзi, знав, що всi сусiди Запорожжя зазiхають на вiльнi запорозькi степи i що єдиний засiб зберегти їх, це - залюднити самому Вiйську Запорозькому; i от вiн iз перших же мiсяцiв своєї працi почав заохочувати козакiв з України переходити на землi Запорожжя, а сам з депутатами вiд Вiйська поїхав у Петербург клопотатися знову, щоб на запорозькi землi було видано царську грамоту. Ця неспокiйна доба запорозького життя у зв’язку з подальшими подiями вiдбилась навiть у народнiй пiснi:

Ой, з-пiд города, з-пiд Лизавета сизi орли вилiтали,

А в городi та в Лизаветi все пани собирались.

Пани сенатори, пребольшiї генерали, вони думали, гадали:

"Ой, як би нам, панам сенаторам, запорозьку землю взяти?

Ой, як би ж нам, ой, як би ж нам їх вольностi одiбрати?"

Ой, одiбрали всi вольностi запорозькi, почали лани дiлити.

Ой, одiбрали та всю запорозьку землю, тепер самi владають,

А до запорожцiв, низових молодцiв, часто листи посилають.

А запорожцi та добрi молодцi усе теє та гаразд знали -

Посiдлали воронi конi та пiд турка втiкали.

Але даремнi були заходи Петра Калнишевского й до того, щоб залюднювати вiйськовi запорозькi землi. Хоч за нього понад рiчками Запорожжя справдi з’явилося чимало хуторiв, а деякi селитьби, що iснували ранiше, тепер поширилися й обернулися на села й слободи,як наприклад:

Романкове, Тритузне, Карнаухiвка, Таромське, Дiївка, Половиця, Чаплинська Кам’янка, Самара, або Новоселиця, Кiльчень, Чаплi й Никитине, та тiльки згодом i це залюднення земель було зараховане в провину Вiйську Запорозькому: пани сенатори довели царицi, нiби запорожцi для того заводять у себе хлiборобство, щоб економiчно не залежати вiд Росiї та вiдокремитись од неї.

Нове "описанiє" запорозьких земель скiнчилося тим, що в Запорозького Вiйська вiдiбрали землi по Орелi на пiдставi того, що за Прутською умовою тi володiння належали до Росiйської держави. 18 липня року 1767-го Кiш Запорозький виряджав у Москву нових депутатiв, викликаних туди для участi в складаннi "Нового уложенiя", й козацька рада надала їм наказ про те, чого вони мають домагатися для Запорожжя. Ось тiльки найголовнiшi пункти:

1). Потвердження прав i давнiх вольностей Вiйська Запорозького, наданих од польських королiв та литовських князiв. Щоб те потвердження записати для "незабвенностi" в генеральне "Уложенiє".

2). Щоб землi, вiдмежованi Донському вiйську, пiд Ново-Сербiю, Слов’яно-Сербiю та Ново-Слобiдськi полки, були поверненi Вiйську Запорозькому.

3). Щоб фортецi й редути: Старо-Самарський, Ново-Сiчовий, Кам’янський, Бiркутський, Микитин, Кодацький та Єлизаветин були зруйнованi, а землi поверненi запорожцям.

4). Щоб Вiйсько Запорозьке пiдлягало не Малоросiйськiй Колегiї, а Колегiї закордонних справ.

5). Щоб було забрано iз запорозьких земель усi команди й вiддiли вiйськ росiйських та пiкiнерських.

Усi тi заходи запорожцiв звелися нанiвець i, як каже добродiй Скальковський у своїй "Iсторiї Нової Сiчi" про запорожцiв тiльки згадується у царськiй грамотi од 19 грудня року 1768-го, де сказано: "щодо суперечок за землю нашого вiрного Вiйська Запорозького з мешканцями Кате-рининської провiнцiї, то повелiли ми нашому Київському губернаторовi Воєйкову вiдкласти розгляд до спокiйнiших часiв".