Історія України та українських козаків
Коментар
Смяровський Якуб (у Енгеля також Смярчевський, Смаржевський) — Секретар короля Яна Казимира, польський посол до козаків.
Гладкий Максим (?—1649) — козацький полковник у війську Б. Хмельницького, потрапив до польського полону, де був страчений.
Пободайло (Подобайло) Степан (?-1654) — сотник, згодом чернігівський полковник (1651-1654), походив із селянської родини.
Госєвський (Гонсєвський, Гонзєвський, Гозєвський) Вікентій (?-1662) — литовський стольник, пізніше польний гетьман литовський, був польським комісаром під час переговорів щодо укладання Білоцерківського договору.
Тізенгаузен — полковник німецького найманого війська.
Паїсій — єрусалимський патріарх.
Шолудивий Буняк — в цьому образі втілились Змій, Кощій, Вій та інші подібні фантастичні істоти, породжені віковою боротьбою українського народу зі Степом. В одних варіантах — це велетень космічних розмірів, в інших — кістяк-людожер, що живе у старих валах і городищах. Легенди про Буняка збереглися по всій території України. Більшість дослідників ідентифікують образ з половецьким ханом Боняком.
Бжозовський Максиміліан (Березівський Максим, Березовський Максиміліан) — київський каштелян, берестейський воєвода.
Кисіль Микола — новгород-сіверський хорунжий, пізніше чернігівський староста, брат Адама Киселя.
Зелінський Якуб — брацлавський підчаший.
Мясковський Войцех — львівський підкоморій, секретар Яна Казимира.
Четвертинський Захар — князь, ротмістр, луцький підсудок.
Румелія — після завоювання Візантії турками-османами турецька назва еялета (провінції), що включала країни Балканського півострова.
Чорнота Іван (Чорнята Іван, Чернята Іван) — генеральний обозний Війська Запорізького.
Фірлей Андрій — белзький каштелян, перший регіментар польського війська в 1648-1649 рр., згодом сандомирський воєвода.
Голота Ілля — козацький полковник.
Забузький Семен — представник козацької старшини, призначений 1649 р. польським королем «старшим над військом Запорозьким».
Арцішевський Криштоф (1592-1656) — офіцер польської армії, начальник артилерії.
Селява Антоній — полоцький уніатський архієпископ, Київський митрополит.
Ясноборський Ясько — нобілітований козак.
Лупул-Хмельницька Розанда (1630-1686) — дочка молдавського господаря В. Лупула. 31 серпня 1652 р. вийшла заміж за Т. Хмельницького. Після смерті останнього проживала у Чигирині, Рашкові, з 1666 р. — в Молдавії.
Радзивілл Ян (Януш) (1612-1655) — князь, підкоморій Литовський з 1633 р., гетьман польний литовський з 1646 р., воєвода віленський з 1653, гетьман великий литовський з 1654 р.
Реєстр 1649 р. розпочали складати у вересні 1649 р. і завершили в березні 1650 р. До реєстру, поданого в королівську канцелярію, внесено 40 477 осіб з 6 реєстрових полків: Чигиринського, Черкаського, Канівського, Корсунського, Білоцерківського, Переяславського, а також Кропивнянського, фактично створеного на території Переяславського, та Уманського, Брацлавського, Кальницького, Київського, Миргородського, Полтавського, Прилуцького, Ніжинського, Чернігівського.
Многогрішний Дем'ян Гнатович (1621-1703) — учасник Визвольної війни, наприкінці 1650 — на початку 1660-х років — чигиринський полковник, у 16651669 рр. — чернігівський; гетьман Лівобережної України в 1669-1672 рр.
Нечай Данило (?-1651) — брацлавський полковник у 1649-1651 рр., брав участь у підготовці повстання в 1646-1647 рр., фактичний керівник радикальної течії. Загинув у бою під м. Красне. Один з найпопулярніших героїв українських народних дум та пісень. Походив зі шляхти.
Воронченко Яків (Єсько, Ясько) — прилуцький, згодом черкаський полковник, наказний гетьман.
Савич Семен — канівський полковник.
Мозира (Мозиря, Мазуренко) Лук'ян (Лукіян) (?-1652) — корсунський полковник у 1649-1652 рр., виконував дипломатичні місії до Варшави 1648 р. і до Москви 1651 р.
Глух (Глухий) Йосип — уманський полковник 1648-1654 рр., активний учасник битв української армії проти поляків, зокрема Берестецької та Батозької. В січні 1655 р. спільно з І. Богуном обороняв Умань від поляків.
Федоренко Іван — кальницький полковник.
Жданович Антон Микитович (Антон, Волочай Антон) — київський полковник у 1649—1653 рр., наказний гетьман у 1656-1657 рр., походив з української шляхетської родини, видатний полководець, дипломат, політик.
Лобода Федір (Лебеда Федір) — переяславський полковник 1649 р., генеральний суддя у 1654 та 1658 рр.
Джеджалій (Джелалій, Джалалій, Джулай) Филон (Пилип) — один з найближчих сподвижників Б.Хмельницького. Перед 1648 р. — козацький сотник Переяславського полку. У квітні 1648 р. разом з черкаським сотником Б. Товпигою очолив повстання реєстрових козаків у Кам'яному затоні.
Носач Тимош (Тимофій) — брацлавський, згодом прилуцький полковник, генеральний обозний.
Гладкий Матвій (?-1652) — миргородський полковник. Восени 1648 р. керував українськими військами на північноукраїнських землях і в Білорусі. Учасник елекційного сейму 1648 р. у Варшаві. Не погодившись із умовами Білоцерківського миру, протидіяв вступу польських військ на Гетьманщину. Страчений.
Пушкар Мартин Іванович (Пушкаренко Мартин) (?-1658) — полтавський полковник у 1648-1658 рр., учасник Визвольної війни українського народу. Один з організаторів збройного виступу проти І. Виговського. Загинув у бою під Полтавою.
Шумейко Прокіп — ніжинський полковник.
Небаба Мартин (?-1651) — чернігівський полковник у 1649-1651 рр., належав до радикальної течії українських повстанців.
Христина Августа (1626-1689) — шведська королева у 1632-1654 рр. Таємно перейшла до католицтва та зреклася престолу. У 1652 р. за порадою Є. Радзейовського ініціювала переговори із Б. Хмельницьким щодо укладання союзу.
Косаковський Казимир Микола — брацлавський підсудок, польський комісар під час укладання Білоцерківського договору.
Пшиємський Сигізмунд — генерал польської армії, начальник артилерії і комісар війська.
Індигенат — пожалування шляхетства іноземцю.
Радзейовський Єронім (1622-1667) — коронний підканцлер, з 1651 р. емігрував до Швеції, виступав посередником у козацько-шведських відносинах. У 1655 р. в складі шведського війська брав участь у війні проти Польщі. Реабілітований сеймом 1662 р. Помер у Туреччині під час виконання дипломатичної місії.
Наперський Костка Олександр Лев (бл. 1620-1651) — ватажок селянського повстання в південній Польщі.
Потоцький Петро — кам'янецький староста, брацлавський воєвода.
Тризна Йосиф — архімандрит Києво-Печерської лаври.
Маховський — капітан польської армії, посланець М. Потоцького до Б. Хмельницького.
Георгі Ракочі ІІ (Юрій ІІ Ракоці) (1615-1660) — князь семигородський з 1648 р. Союзник Б. Хмельницького у війні проти Польщі в 1648-1652 та 1656-1657 рр.
Георгій Стефан (Георгіца Стефан) (?-1668) — великий канцлер, хранитель державної печатки і секретар господарської канцелярії, у 1653-1658 — молдавський господар.
Мехмед IV Авджи — турецький султан у 1648-1687 рр.
Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585-1642) — французький політичний діяч, кардинал з 1622 р., голова королівської ради з 1624 р.
Кемень Янош — семигородський полковник.
Петкі Стефан — угорський міністр, генерал.
Лянцкоронський Єронім — син Станіслава Лянцкоронського, руський воєвода.
