Історія України та українських козаків
КОМЕНТАР
Геднмін, Гедимінас (? - 1341) - Великий князь Литовський в 1316 - 1341 pp., що перший почав називати себе «Королем литовців і руських».
Лянцкоронськнй Предислав (Пределав) — (?— 1531 р.) походив з польського шляхетського роду, староста Хмельницький, один з організаторів прикордонної служби з козаків. Учасник походів на Бід город (1516 р.) та Очаків (1528 p.).
Дашкевич Остафій (? -1535) — походив з боярського роду Київщини, учасник повстання М. Глинського, згодом староста канівський і черкаський (1514 р.); намагався організувати постійну прикордонну службу з козаків, проект якої 1533 р. був схвалений сеймом, але не дістав матеріальної допомоги уряду.
Стефан Баторій (1533 р. —1586 р.) — король Польщі з 1576 p., перед тим у 1571 - 1576 pp. — семиградський князь.
Мазепа І.С. (1644—1709) — гетьман України 1687 —1708 pp.
Карл XII (1682- 1718) - шведський король з 1697 р.
Данило Апостол (1654-1734) - український гетьман 1727—1734 pp.
Лев - мова йде або про князя, вигнаного Гедиміном з в Луцьку, що загинув під час битви руського війська з литовцями нар. Ірпінь; або про сина чи онука Данила Романовича Галицького.
Станіслав - деякі Історики вважають його останнім Київським князем, що зазнав поразки на р. Ірпінь від Гедиміна; інші заперечують достовірність згадок у джерелах про нього.
Олег — переяславський князь на поч. XIV ст.; загинув в битві на р. Ірпінь.
Роман - більшість істориків вважають малоймовірним існування в Брянську князя під таким ім’ям на початку XIV ст. Достовірні відомості про двох брянських князів на ім’я Роман датуються 1260 —1280 та 1370 - 1401 pp.
Стрийковський Матвій (бл. 1547 — 1582) — польський історик і поет. Закінчив Краківську академію (1570), служив у війську, пізніше перебував на дипломатичній службі. Автор «Хроніки Польської, Литовської, Жмудської і всієї Русі» (доведена до 1572 p., надрукована вперше 1582 р. у Кенігсбергу).
Міндовг, Міндаугас (? — 1263) — великий князь Литовський з кінця 1230-х до 1263 pp., об’єднав під своєю владою більшість литовських земель.
Дмитро Михайлович ( ? — 1325 р.) — тверський князь, одружений з донькою Гедиміна Марією 1320 р.
Владислав І Локетек (1260 —1261 —1333) — польський король (1320 - 1333) з династії Пястів. З 1275 р. - князь Брест-Куявський.
Ольгерд, Альгірдас (бл. 1296 -1377) - великий князь Литовський у 1345 -1377 pp. Правив разом з своїм молодшим братом Кейстутом. Вів боротьбу проти Тевтонського ордену і Золотої Орди, у 1363 р. розгромив татарське військо біля Синіх Вод.
Кейстут, Кестутіс (1297 — 1382) — князь Тракайський (Трокський) і Жемайтійський, син Гедиміна. З 1345 р. фактично правив разом з своїм старшим братом, великим князем Литовським Ольгердом. Відіграв значну роль у боротьбі проти Тевтонського ордену, а також у загарбанні українських земель. 1381 р. повстав проти сина Ольгерда Ягайла, який в цей час зблизився з Тевтонським орденом, але був захоплений у полон і за наказом Ягайла вбитий.
Явнут, православне ім’я Іван (?-1366) — один з синів Гедиміна, князь Заславський (Волинь).
Коріят, (православне ім’я Михайло (?-1358) — литовський князь, один з синів Гедиміна (від третьої дружини, руської княжни Єви), Після смерті Гедиміна (1341) одержав Чорну Русь з ЇЇ політичним центром - Новгородком, Кутлубах, Качибей, Димітрій (Кутлубуга, Хаджибей, Дмитрій) - татарські князі, за визначенням Литовського літопису — «отчичи і дедичі Подольської землі», розбиті Ольгердом під Синіми водами.
Михайло Литвин, Міхалон Литвин — псевдонім історика Михайла Тишкевича, литовського посла до Криму в першій пол. XVI ст., автора записок «Про звичаї татар, литовців і московитів», написаних бл. 1550 р.
Дмитро Семечка - Дмитро Іванович Донськой (1350 -1389) - великий князь Володимирський і московський з 1359 р. У 1368 та 1370 відбив напади на Москву Великого кн. Литовського Ольгерда. В 1380 р. на Куликовському полі розбив військо Мамая.
Мамай (?-1380) — татарський темник у 1357 — 1361 pp., намагався стати фактичним правителем Золотої Орди.
Любарт, православне ім’я Дмитрій (? — 1384) — литовський князь, молодший син Гедиміна, Після смерті Юрія II бояри проголосили Любарта Галицько-Волинським князем (1341).
Острозький Данило (Данко) (р.н. і смерті невід.) — князь Острозький у першій половині XIV ст., один з нащадків Данила Романовича Галицького, активний учасник повстання волинських та литовських феодалів 1341 р. проти польського короля Казиміра III Великого.
Казимір III Великий (1310 -1370) — польський король з 1333 p., останній з роду Пястів. Розпочав експансію Польщі на українській землі після смерті Юрія II у 1340 р. Через опір бояр змушений був відступити, але 1349 р. зайняв Галичину і Західну Волинь. Закріпив володіння над ними в ході війни з Литвою.
Марія — першою дружиною Ольгерда була кн. Марія Ярославівна Вітебська.
Володимир Ольгердович — перший київський князь з династії Гедиміновичів 1362—1394; визнавав залежність від татарського хана. Позбавлений влади Вітовтом.
Костянтин Ольгердовнч - (? — до 1399 р.) — один з тринадцяти синів князя Ольгерда, князь Чернігівський; від його сина Василя Костянтиновича (згадується 1393 р.) ведуть родовід князі Чарторийські.
Федір Ольгердович - один з тринадцяти синів князя Ольгерда, князь Ратненський, згадується в історичних джерелах у 1387 — 1394 pp.
Ягайло, Йогайла, Ягелло (бл. 1350-1434) — великий князь Литовський (1377 - 1392, з перервами), король польський під Іменем Владислав II Ягайло (з 1386 p.), родоначальник династії Ягеллонів. Син Ольгерда. Вів у Великому князівстві Литовському боротьбу за владу із своїм дядьком Кейстутом, яка закінчилася вбивством останнього (1382).
Скнргайло Іван (?— 1397) - один з тринадцяти синів Великого князя Литовського Ольгерда, володів з 1387 р. Мінськом, Полоцьком, Бобруйськом і деякими іншими землями в Білорусі та Литві. Призначений Ягайлом намісником Литви з титулом Великого князя; мав резиденцію в Троках. З 1392 р. - князь Київський.
Свидригайло (?—1452) - Великий князь Литовський у 1430-1432 pp. Певний час зберігав владу на українських землях з титулом Великого князя, але після 1438 р. володів Волинню та Східним Поділлям.
Корибут-Дмитро Ольгердович — (?-1404) - князь Новгород-Сіверський; був одружений з княгинею Анастасією Олегівною Рязанською. Один з восьми синів Ольгерда Гедиміновича та княгині Юліани Олександрівни Тверської.
Вітовт (1350 - 1430) - Великий князь Литовський 1392 — 1430 pp., спочатку відстоював не залежність Литви від Польщі; вів боротьбу з удільними князями, спрямовану на централізацію держави. Після поразки від татар нар. Ворскла 1399 І перемоги над німецькими лицарями під Грюнвальдом 1410 р. підписав у 1413 р. Городельську унію з Польщею, що викликала опозицію з боку української і білоруської шляхти, лідером якої став Свидригайло.
Сигізмунд Кейстутовнч, Жигімантас Кястутович (біля 1365 - 1440) - великий князь Литовський з 1432 р. Після смерті батька у 1382 - 1384 pp. ув’язнений Ягайлом, Діяв спільно з братом Вітовтом проти Ягайла у боротьбі за престол. З 1398 р. правив в Новогрудську та Стародубі. Вів активну боротьбу з Свидригайлом, у 1434 р. зрівняв у правах католиків і православних.
Іван Альгімунтович (Ольгімантович, Борисович Київський) — (? - 1401)
Іван Ольгимунтович Гольшанський, київський намісник 1396 — 1397 рр., син Ольгимунта-Бориса, князя Гольшанського, київського намісника у 20-х pp. XIV ст.
Андрій Іванович - князь Гольшанський, помер до 1426 р. Син Івана Ольгимунтовича Гольшанського, київського намісника 1396 —1397 рр., та Агрипини, дочки смоленського князя Святослава.
Тамерлан або Темиркутлу, Тимурленг, Тимур (1336 — 1405) — середньоазіатський державний діяч, полководець, емір. Об’єднану 1370 - 1390-х pp. під своею владою Середню Азію. Підчас походів 1389, 1391, 1394 — 1395 pp. розбив Золоту Орду.
Тохтамиш (? — 1406) — хан Золотої Орди з 1380 p., нащадок хана Джучі.
Батнй, Бату, Саїн-хан (1208 - 1255) - монгольський хан, син Джучі, онук Чінгісхана; очолював похід 1237—1243 pp. в Європу.
Василій - Василь І Дмитрович (1371 — 1425) — великий князь Московськийз 1389 p., старший син Дмитра Донського. 1392 р. уклав союз з Великим князівством Литовським для спільної боротьби проти Золотої Орди.
Едігей (Ідігу, Ідику) (1352-1419) - емір Білої Орди, з 1396 р, самостійний правитель міжиріччя Волги та Яїку, засновник Ногайської Орди. 1399 р. розбив на р. Ворсклі об’єднане військо Литовського князя Вітовта і Тохтамиша. Фактичний правитель Золотої Орди 1399 — 1412 pp.
Олелько (Олександр) Володимирович (? - 1455) - онук Ольгерда, удільний київський князь 1440 - 1455 pp.
Баязет І ( 1354 або 1360 — 1403) — турецький султан з династії Османів у 1389 - 1402 pp. Під його проводом турецькі війська захопили великі території на Балканському півострові. У 1394 — 1401 pp.піддав блокаді Константинополь, Розбитий Тимуром у битві біля Анкари 1402 р.
Радзивіл — йдеться про представника князівського роду Великого князівства Литовського. Протягом XIV-XVIІI ст.ст. Радзивіли посідали найважливіші державно-адміністративні і військові посади в державі. Першим історично достовірним представником роду вважається Микола Радзивіл (помер у 1477 p.).
Григорій Цамблак (? -1419) - племінник московського митрополита Кипріяна, поставленний 1415 р. Вітовтом київсько-литовським митрополитом всупереч волі царгородського патріарха Євтимія.
Ізяслав Мстиславович (1097 - 1154) - князь Володимиро-Волинський з 1134, Переяславський з 1143, великий князь Київський 1146 - 1154 pp. Вів тривалу боротьбу за Київ з Юрієм Довгоруким та Ольговичами. У 1147 р. поставив київським митрополітом монаха з Смоленська Климента (Клима Смолятича).
Юліана (? - 1448) — дочка Івана Ольгимунтовича Гольшанського та Агрипини Святославівни Смоленської. Була дружиною кн. Івана Карачовського та великого князя Литовського Вітовта.
Сигізмунд І.Жигмонд (1368 - 1437) - угорський король 1387 - 1437, імператор Священої Римської імперії 1410 - 1437 pp., чеський король 1419 -1421 та 1436-1437 pp.
Стефан III Великий (? -1504) — молдавський господар з 1457 р.
Герасим — київський митрополит 1431 — 1436 рр., брав участь у змові проти Свидригайла з метою передати Смоленськ Сигізмунду; спалений на вогнищі.
Ісидор (? - біля 1462) — митрополит усієї Русі з 1437, під час Флорентійського собору активно захищав унію між католицькою і православною церквами. 1441 р. виїхав до Італії, протягом короткого часу - Константинопольський патріарх.
Віссаріон - Віссаріон - Нікейський (1403 - 1472) - архієпископ Нікейський з 1437 р,, активний прихильник унії між католицькою та православною церквами з метою організації спільної боротьби проти турок, учасник Флорентійського собору.
