МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОРЛИК Пилип (1672—1742) — гетьман Правобережної України (1710—1714), гетьман України в еміграції (1714—1742). Народився в с. Косуті на Віленщині у шляхетській родині чесько-литовсько-польського походження. Навчався в єзуїтській Віденській академії, у 1694 закінчив Києво-Могилянську академію. Працював писарем у канцелярії київського митрополита (1698—1700). З 1700 по 1706 перебував на посаді військового канцеляриста, а згодом керуючого справами (регента) Генеральної військової канцелярії. У 1707 став генеральним писарем в уряді І.Мазепи, підтримав його рішення про розрив з Москвою і союз зі Швецією. Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві обраний гетьманом Війська Запорозького (квітень 1710). Під час виборів між Орликом і козацькою старшиною було укладено угоду під назвою "Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького", що в історіографії отримала назву "Конституція П.Орлика". На посаді гетьмана уклав союзні договори з Швецією (1710) та Кримським ханством (1711, 1712), вживав заходів, щоб підштовхнути Туреччину до війни з Московською державою. Через те, що умови Прутського договору між Туреччиною і Росією щодо Правобережної України не були реалізовані, у 1714 переїхав до Швеції, у 1720 — до Австрії, а згодом до Чехії. З 1722 по 1734 жив у Салоніках (Греція), потім у Молдавії. Перебуваючи у політичній еміграції, шукав підтримки провідних європейських країн у відновленні самостійної Української держави. Помер у м. Яссах.

Орлик був надзвичайно освіченою людиною, знав декілька мов, був автором багатьох поезій, книг, у т.ч. "Алкід Російський" (1695) та "Гіппомен Сарматський" (1698), "Щоденник подорожнього" (1720— 1732), а також політичних маніфестів — "Покірний меморіал Запорозького Війська" (1709), "Вивід прав України" (1712), "Маніфест до європейських урядів" (1712) та ін.

Т. Чухліб