МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОРГАНІЗАЦІЇ ВСЕРОСІЙСЬКОГО СЕЛЯНСЬКОГО СОЮЗУ В УКРАЇНІ. Вперше селянські союзи виникли в 1905—1907 з метою реалізації селянських вимог — скасування приватної власності на землю, передачі селянам без викупу монастирських, церковних, удільних, кабінетових і державних земель. Під час столипінської реакції припинили своє існування. Після лютневої революції 1917 відроджуються під контролем російських есерів і трудовиків (народних соціалістів). Відроджені союзи мали утримувати селянство від анархічних виступів і підготувати аграрне питання для розв’язання його Установчими Зборами. В Україні селянські союзи найбільшого поширення набули в Катеринославській губернії. Далі вони виникають у Таврійській, Херсонській і Чернігівській губерніях. Спроба російських есерів утворити селянські союзи на Правобережжі (Київська, Волинська і Подільська губернії) наштовхнулася на жорстку протидію як селянства, так і його організацій, очолюваних українськими есерами. Від самого початку в селянських союзах розгорнулася боротьба між представниками бідних і заможних верств, що робило союзи малоефективними. Влітку 1917 розпочався процес реорганізації селянських союзів у Ради селянських депутатів, а подекуди і в селянські спілки.

І.Хміль