МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОКУПАЦІЯ ФАШИСТСЬКА УКРАЇНИ 1941—1944 — період перебування українських земель під владою німецького режиму після відступу радянських військ. Окупантами здійснювалася політика колонізації та експлуатації населення, підготовки умов для наступної інкорпорації української території до складу "великонімецького райху". Одночасно ліквідувалося все, що мало відношення до соціалістичного ладу, знищувалися виявлені радянські та партійні функціонери, учасники руху опору — як комуністичного, так і націоналістичного, а також особи єврейської та циганської національностей. Дії окупаційної влади виливалися в тотальний терор проти місцевого населення, повсюдні руйнування й пограбування, нещадну експлуатацію. В серпні 1941 був утворений т.зв. райхскомісаріат Україна, який складався з 6 генерал-комісаріатів із загальною чисельністю населення близько 17 млн. На чолі його був поставлений гауляйтер Східної Пруссії Е.Кох. 4 західні області — Львівська, Дрогобицька, Станіславівська і Тернопільська — під назвою "дистрикт Галичина" приєднані в серпні 1941 до Генерал-губернаторства, створеного на території Польщі. З південних районів боярська Румунія утворила три губернаторства — Бессарабію, Буковину, Трансністрію. 5 областей (Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська, Сталінська) становили т.зв. прифронтову зону. Загальна кількість розстріляного, замордованого нацистами цивільного населення України становила 3898 тис. У таборах військовополонених загинуло 1366 тис. осіб, спалено понад 250 сіл і та ін. Економічна політика здійснювалася за положеннями т.зв. "Зеленої папки" Герінга. Було виведено з ладу більше 16 тис. підприємств, сплюндровано та пограбовано 28 тис. колгоспів, 1300 МТС тощо. Крім того, масово руйнувалися, грабувалися культурні цінності. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 тис. осіб, головним чином молоді. Матеріальні збитки, завдані Україні, становили 42% усіх утрат Радянського Союзу від війни та окупації.

М. Коваль