МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БЕРЛАДНИКИ (бирладники) — так у Київській Русі з XII ст. називалося населення, яке жило в пониззі Дунаю, переважно в м. Берладі (нині м. Бирлад, Румунія). Б. походили головно зі смердів та інших верств населення, які тікали від переслідування властей. Уперше згадку про Б. знаходимо в Іпатіївському літописі під 1159: очолюваний князем-ізгоєм на прізвисько Берладник загін напав на міста Галицького князівства. Здобувши в 1160 м. Олешню в пониззі Дніпра, вояки були розбиті київським князем Ростиславом Мстиславичем. З XVI ст. Б. більше не згадуються у джерелах.

В.Кравченко