МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

МОСКВОФІЛЬСТВО — суспільно політична течія в Галичині, на Буковині та Закарпатті у другій половині XIX — на початку XX ст., що ставила метою приєднання Західної України до Росії. Ґрунтувалася на концепції слов’янофільства, викликаної бажанням українців вирватися з-під влади Австро-Угорщини. Москвофіли пропагували "єдину неділиму російську народність", стверджували про етнічну тотожність росіян, українців та галицьких русинів, заперечували існування окремої української нації, а отже в перспективі й незалежної держави. Проти антиукраїнської політики москвофілів рішуче виступили МДрагоманов, І.Франко, М.Павлик та ін. Москвофіли поставилися до революції 1905—1907 в Росії як спрямованої проти самодержавства, зблизилися з монархічними партіями. Таким же було їхнє ставлення до української національно-визвольної революції 1917—1920 і до радянської влади. У 20—30-х роках москвофіли, перебуваючи на території Польщі, Чехословаччини та Румунії, зазнали розколу. Частина їх перейшла у 1926 на соціалістичну платформу "Сельробу", створеного з ініціативи КПЗУ. Москвофільство вичерпало себе з початком Другої світової війни, коли у вересні 1939 західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР, а фактично до Радянського Союзу.

В.Волковинський