МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

МИЛОГРАДСЬКО-ПІДГІРЦІВСЬКА КУЛЬТУРА — великий масив прибалтійських або прибалто-слов’янських племен, які жили у VI—III ст. до н.е. у Білоруському Поліссі, Волині та Верхній Наддніпрянщині й були нащадками населення тшинецько-комарівської, білогрудівської та лебедівської культур. Помітний вплив на них справила скіфська культура. Існує думка, що це неври, про яких згадував Геродот. Племена милоградсько-підгірцівської культури жили у низинних та "болотяних" городищах, при похованні практикували інгумацію та кремацію, створюючи ґрунтові могильники і кургани. Частково були асимільовані праслов’янами, зокрема носіями зарубинецької культури.

С.Безсонова