МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

МАРКО ВОВЧОК (псевдонім Вілінської Марії Олександрівни; 1833— 1907) — письменниця. Народилася в сім’ї дрібного поміщика українсько-польського походження. В 1851 разом із чоловіком — О.Марковичем — уперше потрапила в Україну, де прожила до 1858. Вивчала побут, фольклор українських селян. З 1878 жила в місцях служби свого нового чоловіка — М.Лобача-Жученка (Ставрополь, Новоросійськ, Богуслав, Саратов). З початку 1906 оселилася в околиці Нальчика на Кавказі, де і померла. Основні твори Марко Вовчок позначені революційно-демократичним спрямуванням. Це "Народні оповідання" (1857), "Оповідання з народного російського побуту" (1859), "Інститутка" (I860), "Три долі" (1861), "Кармалюк" (1865), "Жива душа" (1868), "Записки причетника" (1869—1870), "Подорож всередину країни" (1871), "Тепле гніздечко" (1873), "В глушині" (1875) та ін.

О.Колпакова