МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЬВІВ — старовинне українське місто. Перша літописна згадка датується 1256. Засновником Львова вважають князя Данила Романовича, а свою назву місто отримало від імені його сина. Данило Галицький також побудував замок на Княжій горі (тепер Високий Замок). До 40-х років XIV ст. Львів — столиця Галицько-Волинського князівства. В 1340 і 1349 був захоплений поляками. З 1370 перебував під владою Угорщини, з 1387 — Польщі. В 1356 місто отримало Магдебурзьке право. Упродовж століть Львів був великим економічним та культурним центром України. Після першого розділу Польщі (1772) місто загарбали австрійці, й воно стало адміністративним центром австрійської провінції Галичина. Під час революційних подій 1848 у Львові було створено Головну Руську Раду, Руський собор та національну гвардію. Після Першої світової війни і невдалої спроби створення української держави Львів знову потрапляє до складу Польщі. Після приєднання в 1939 Західної України до УРСР Львів — адміністративний центр однойменної області.

С.Хведченя