МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БЕЛЗЬКЕ КНЯЗІВСТВО — давньоруське удільне князівство XII—XV ст. на Волині, у верхів’ях Західного Бугу, з центром у м. Белз. Виникло близько 1170. В 1240, після монголо-татарської навали, потрапляє у васальну залежність спочатку від Володимиро-Волинського князівства, а в 1234—1340 — від Галицько-Волинського. В 1340—1377 — у володінні литовських князів, з 1388 — у васальній залежності від Мазовїї. У 1462 Польща приєднала до себе Белзьке князівство, перетворивши його на Белзьке воєводство.

Ю.Кокін