МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛІВИЦЬКИЙ Андрій Миколайович (1879—1954) — громадський і державний діяч. Народився у Полтавській губернії. Закінчив Колегію ім. П.Ґалаґана, Київський університет. Юрист. З 1901 — член РУП (у подальшому УСДРП). Після лютневої революції 1917 — член ЦК Селянської спілки і Центральної Ради, губернський комісар Полтавщини. У 1918 увійшов до Українського Національного Союзу, один з організаторів і член Трудового конгресу. З квітня 1919 — міністр юстиції і заступник голови уряду, з серпня 1919 — також і міністр закордонних справ Української держави, з жовтня 1919 — голова дипломатичної місії у Польщі. З початку 20-х років — заступник голови уряду УНР. Після вбивства С.Петлюри з травня 1926 — головний отаман війська УНР. Голова уряду УНР в екзилі. З початком Другої світової війни перебував у Польщі, пізніше переїхав до Німеччини. Один із засновників Української Національної Ради (1948). Похований в Мюнхені.

Л.Гриневич