МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛИТОВСЬКИЙ СТАТУТ — кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського, прийнятий у трьох редакціях 1529, 1566 і 1588 років. Увібрав основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального і процесуального права князівства. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, "Руська правда", польські судебники та кодекси інших держав. Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану й походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т.д. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у т.ч. право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI до 40-х років XIX ст. Став джерелом російського "Соборного уложения" (1649), "Прав, по которым судится малороссийский народ" (1744) та приватних українських кодифікаційних проектів: "Процесса краткого..." (1734), "Акцесса" (1743), "Суда и расправы..." (1750), ’’Книги Статута..." (1764). На території Київської, Подільської та Волинської губерній дія Литовського статуту була припинена сенатським указом від 25 червня 1840. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 він був замінений Зводом законів Російської імперії.

А.Гурбик