МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (спр. прізвище Косач Лариса Петрівна; 1871—1913) — поетеса, громадський діяч. Походила з родини української дворянської інтелігенції. Через хронічну хворобу (туберкульоз кісток) освіту здобула вдома, володіла багатьма мовами, досконало знала світову історію, культуру, літературу, мистецтво, написала підручник "Стародавня історія східних народів" (1918). На формування світогляду Лесі Українки вирішальний вплив мали мати — письменниця Олена Пчілка і брат матері — громадський діяч і вчений М.Драгоманов. Поетеса підтримувала тісні зв’язки з діячами української, російської, польської соціал-демократії, поширювала соціалістичну літературу, керувала бібліотечною справою у київській "Просвіті". Неодноразово виїздила за кордон: до Австро-Угорщини, Німеччини, Болгарії, Італії, Єгипту. За "українофільські" симпатії переслідувалася царською владою. Цензурних утисків зазнавала і поетична творчість Лесі Українки, яка закликала до боротьби за визволення поневолених Російською імперією народів, засуджувала зрадників народних інтересів, підносила вселюдські гуманістичні ідеали. Великий цикл складають драматичні твори Лесі Українки, серед яких світовим шедевром є драма-феєрія "Лісова пісня".

В. Сарбей