МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЕВИЦЬКИЙ Кость (1859—1941) — політичний діяч. Освіту здобув у Львівському університеті. В 1899 — співзасновник Української національно-демократичної партії, згодом її голова. Обирався послом до австрійського парламенту і польського сейму. Левицький належить визначна роль у боротьбі за національне визволення західноукраїнських земель. Був президентом створеної у Львові в 1914 Української Головної Ради і віденської Заграничної Української Ради, в листопаді 1918 очолив перший уряд ЗУНР. В часи польської окупації Галичини був членом центрального уряду у Відні. Після повернення до Львова займався громадською діяльністю. У 1939 після вступу радянських військ у Галичину заарештований, 20 місяців перебував у в’язниці, звільнений напередодні радянсько-німецької війни. У липні 1941 став засновником і головою Української Національної Ради у Львові. Перу Левицького належать історично-політичні й правознавчі праці, серед них "Історія політичної думки галицьких українців, 1848—1914" (1926), "Історія визвольних змагань галицьких українців в часі світової війни, 1914—1918", "Великий зрив" (1931) та ін.

Ю.Лавров