МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ — (бл. 1225 — бл. 1300) — галицький князь, другий син Данила Романовича. На політичну арену вийшов на початку 1250-х років, відбиваючи наступ татарського воєначальника Куремси на південні рубежі Галицько-Волинського князівства. По смерті Данила (1264) і розпаді Галицько-Волинського князівства успадкував Галицьку та Перемиську землі, ставши найсильнішим серед Романовичів. Був мужнім воїном і талановитим полководцем, але нерозважливим політиком. Так, у 1267 литовський князь Войшелк віддав своє князівство молодшому братові Леву Даниловичу Шварнові, а сам постригся у ченці. За це розлючений Лев Данилович забив Войшелка, після чого Литовське князівство було назавжди втрачене для Романовичів. У 70—80-х роках Лев Данилович прагнув стати краківським князем, ходив у походи на Литву і ятвягів, залучаючи до цього татар, але зазнав невдачі. Визнавав залежність від Орди. У 1283 разом із татарами воював в Угорщині й заволодів часткою її землі.

М. Котляр