МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КРИМСЬКА ВІЙНА 1853—1856 — воєнне протиборство між Туреччиною та її союзниками Англією, Францією та Сардинією проти Росії за вплив у Середземномор’ї та на Близькому Сході. Росія претендувала на протекторат над Молдавією, Волощиною, Болгарією та Сербією, а також застерігала за собою право окупувати Константинополь і протоки. Влітку 1853 Росія загарбала Молдавію і Волощину. Восени того ж року почалися воєнні дії на Кавказі та на Чорному морі, де турецький флот зазнав поразки біля Синопа. Наприкінці року англо-французький флот увійшов у Чорне море, а коли навесні 1854 російське військо перейшло Дунай, союзники оголосили Росії війну, змусивши російське військо податися за Прут. Союзники заблокували російські порти й висадили десант у Криму, завдавши російським військам ряд поразок. Після падіння Севастополя 2 вересня 1855, оборона якого була центральною подією у війні, Росія була змушена підписати Паризький мирний договір (30 березня 1856), який позбавляв її південної частини Бессарабії та гирла Дунаю, а також права на військовий флот на Чорному морі. Від воєнних дій особливо потерпала Україна, що спричинило зростання опозиційних настроїв українського громадянства і поширення селянських заворушень.

Є.Петренко