МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОСІОР Станіслав Вікентійович (1889—1939) — державний та партійний діяч. Народився у м. Венгрув (нині Польща) в сім’ї робітника. В 1896 переїхав з батьками на Донбас, закінчив початкову школу. В 1907 приєднався до РСДРП. З березня 1917 по березень 1918 — на партійній роботі в Петрограді, член ВЦВК РРФСР. Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. На І з’їзді КП(б)У — прихильник створення окремої від РКП(б) партії українських комуністів. У 1918 виконував обов’язки народного секретаря фінансів у радянському уряді України. В 1919— 1920 — член і секретар ЦК КП(б)У, потім — член президії УРНГ, з грудня 1920 — член колегії Наркомпроду. В 1921—1922 — завідуючий оргвідділом ЦК КП(б)У, в 1922— 1925 — секретар Сиббюро ЦК РКП(б), у 1925—1928 — секретар ЦК ВКП(б). Член ЦК КП(б)У в 1918—1920, 1928—1938, член ЦК ВКП(б) у 1924—1938. Член політбюро ЦК ВКП(б). Був Генеральним (1928—1934), потім Першим (1934— 1938) секретарем ЦК Компартії України. Косіор брав участь у безпідставних гоніннях на українських діячів науки і культури, займав угодовську позицію щодо хлібозаготівельної кампанії 1932, яка завершилася голодомором в Україні. У 1938 звільнений з усіх посад, звинувачений у створенні терористичного центру в Україні, розстріляний.

М.Дорошко