МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БАРВІНСЬКИЙ Олександр Григорович (1847—1926) — педагог, історик і громадсько-політичний діяч. Освіту здобув у сільській школі, тернопільській гімназії (1865), Львівському університеті (1868). Ще студентом став активним учасником Львівської громади і очолив її. З 1867 — постійний співробітник часопису "Правда", який вмістив його першу історичну працю "Гуня і Острянин". По закінченні університету працював учителем, підготував серію підручників для українських шкіл. Основний вклад Б. в літературознавство — це "Історія української літератури" (ч. І—II, 1920— 1921), яку він довів до початку XX ст. Серед історичних праць — "Ілюстрована історія Русі", автобіографічна двотомна праця "Спомини з мого життя". Барвінський був активним членом "Руської бесіди", "Просвіти", Українського педагогічного товариства. За його участю Товариство ім. Шевченка було реорганізоване в Наукове товариство ім. Шевченка, дійсним членом якого він був з 1899. Один з активних представників політики "нової ери", що мала на меті досягти порозуміння між поляками і галицькими українцями, які стояли на ґрунті австрійської державної ідеї; керівник Християнсько-суспільної партії. У 1918 був секретарем освіти й віровизнання в першому Державному Секретаріаті ЗУНР. Після зайняття Львова поляками відійшов від політичного життя.

Л.Москвич