МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОНОВАЛЕЦЬ Євген (1891—1938) — військовий і політичний діяч. Навчався у Львівському університеті, активно працював в "Академічній громаді", Студентському союзі, був секретарем львівської філії "Просвіти". Представляв студентську молодь у ЦК Української національно-демократичної партії. У 1910 був під судом за участь у боротьбі за створення українського університету у Львові. Під час Першої світової війни в австро-угорській армії, наприкінці квітня 1915 потрапив у російський полон. У 1917 таємно прибув з Царицина до Києва. Співорганізатор Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, з січня 1918 — беззмінний командир формації Січових Стрільців. Під час антигетьманського повстання 20 листопада 1918 — начальник Осадного корпусу, що наступав на Київ. В Армії УНР — командир дивізії, корпусу, армійської групи; полковник Армії УНР. Після саморозпуску Січових Стрільців 6 грудня 1919 Коновалець перебував у польському таборі для інтернованих у Луцьку. З 1922 — на еміграції. Ініціатор створення УВО (1921) та ОУН (1929), перший голова її Проводу. Вбитий у Роттердамі агентом НКВС Автор праці "Причини до історії української революції".

К.Гломозда