МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОМІТЕТИ БІДНОТИ (комбіди) — організації сільської бідноти. В Україні почали створюватися в процесі ліквідації Директорії як осередки радянської влади на селі, за винятком територій, де діяли Ради чи ревкоми. Сільські комітети бідноти обиралися у складі трьох осіб на загальних зборах чи сходах, волосні — у складі 5—7 чоловік на волосних з’їздах. На початок червня 1919 комітети бідноти охоплювали більше половини сіл України. Головними завданнями їх були: зміцнення революційного порядку в селах, допомога військкоматам у проведенні мобілізації до Червоної армії, забезпечення армії і промислових центрів країни продовольством, здійснення аграрних законів радянської влади. Діяльність комітетів бідноти в Україні була перервана загарбанням її території денікінцями. Після розгрому останніх вони були відновлені в окремих місцевостях і діяли до створення комітетів незаможних селян.

І.Хміль