МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОЛОЧИНСЬКА КУЛЬТУРА — археологічна спільність, що існувала протягом середини V — рубежу VII —VIII ст. на території Північно-Східної України та у сусідніх областях Росії і Білорусі. Виникла на основі київської культури. Вважається, що носіями Колочинської культури були найбільш північно-східні угрупування ранньоісторичних слов’ян. Представники Колочинської культури жили як у відкритих поселеннях, так і в городищах (зокрема Колочин-І). Житлом слугували квадратні напівземлянки з вогнищем та центральним стовпом. Ямні та урнові трупоспалення розташовані на ґрунтових могильниках. Виготовлялася різноманітна кераміка — ліпні горщики, диски та сковорідки. За прикраси правили т.зв. "старожитності антів" (пальчасті фібули, наремінні бляшки, застібки та ін.).

Р. Терпиловський