МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА — центральна ланка аграрної політики більшовицького режиму у 30-х роках, що полягала у розвитку сільськогосподарського виробництва на державних засадах у формі колгоспів. Офіційно проголошена як політичний курс на листопадовому (1929) пленумі ЦК ВКП(б). Координуючим органом у виконанні партійно-урядових настанов з питань колективізації була Всеукраїнська спілка сільськогосподарських колективів (Укрколгосп), утворена у вересні 1927 і реорганізована у вересні 1930 в Укрколгоспцентр. У грудні 1932 останній був ліквідований з переданням своїх функцій Наркомзему України. Основними методами здійснення колективізації сільського господарства були введення продрозкладки та надзвичайщини у хлібозаготівлях упродовж 1928 — 1932, розкуркулення різних верств селянства, незгодних з усуспільненням власності, в т.ч. одноосібників середняків, що становили дві третини селянських господарств. Унаслідок насильницької колективізації близько 70 % селянських господарств до 1932 було усуспільнено.

Є.Шаталіна