МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КОЗАЦТВО — суспільний стан в Україні XVI—XVIII ст., який виник у процесі боротьби землеробського і кочового населення в зоні т.зв. Великого кордону, який розділяв європейську та азійську цивілізації. Аналоги козакування на українських теренах відомі з давніх часів, але назва "козак" закріплюється за охоронцями прикордоння лише з другої половини XV ст. В 70-х роках XVI ст. уряд Речі Посполитої утворює перший козацький реєстр, закріпивши за реєстровцями ряд прав і привілеїв. Козацтво формувалося з представників різних суспільних станів: міщан, бояр, шляхти, селянства, причому останнє козачилося масово в часи соціальних заворушень. В ході Визвольної війни середини XVII ст. козацтво в особі своєї старшини здобуває владу в новоствореній Гетьманській державі. У складі Росії козацтво до кінця XVIII ст. фактично трансформується в регулярні частини російської армії та кріпаків петербурзьких і московських вельмож. Значна частина українського козацтва була переселена на Кубань.

В.Щербак