МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КІЇК-КОБА — двошарове середньо-палеолітичне поселення в гроті на р. Зуя в Білогорському районі Криму. Досліджувалося Г.Бонч-Осмоловським. Нижній шар стоянки (бл. 130 — ПО тис. років тому) всесвітньовідомий знахідкою залишків поховання неандертальця, яке було зроблене в штучно розширеній западині скелястого дна гроту. Жителі обох шарів Киїк-Коба полювали на велетенського та благородного оленів, коня, віслюка, сайгака та ін., виготовляли кременеві знаряддя — гостроконечники, скребла, ножі. Під час існування поселення верхнього шару (бл. 60 тис. років тому) був побудований штучний заслін, який поліпшив умови існування в гроті.

В. Степанчук