МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА КУЛЬТУРА — археологічна спільність, що існувала протягом рубежу II—III — першої половини V ст. на території Північно-Східної України та у сусідніх областях Росії та Білорусі. Виникла на основі пізньозарубинецьких пам’яток та своєю чергою стала основою формування ранньосередньовічних слов’янських культур: колочинської та пеньківської. Тому більшість дослідників вважає носіїв Київської культури безпосередніми предками ранньоісторичних слов’ян. Київська культура мала тісні зв’язки з черняхівською культурою. її носії жили у поселеннях, розташованих на невисоких терасах або дюнах у заплавах річок. Головним типом житла була квадратна напівземлянка з вогнищем. У побуті широко вживалася кераміка — ліпні горщики, лисковані миски та диски. Прикрасами були речі кола виїмчастих емалей. Небіжчики піддавалися ямному трупоспаленню на ґрунтових могильниках.

Р. Терпиловський