МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ ДОГОВІР 1653 — усна угода між польським королем Яном Казимиром і кримським ханом Іслам-Гіреєм, укладена 15 грудня 1653 під стінами Кам’янця-Подільського. Передбачала припинення облоги польського табору під м. Жванцем і згоду уряду Речі Посполитої виплачувати Криму упоминки. Питання ясиру обходилося мовчанкою, що розв’язувало руки татарам у пограбуванні українських земель і захопленні бранців. Що стосується долі України, то польська сторона погодилася лише визнати відповідно до Зборівського договору 1649 права і привілеї реєстрового козацтва, ігноруючи інші статті договору. Кримська сторона погодилася на окупацію української держави польськими підрозділами й на повернення вигнаної шляхти до її маєтків.

В. Степанков