МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

З’ЇЗД ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ (З’їзд народів) — форум представників народів колишньої Російської імперії, які прагнули федеративної перебудови Російської республіки. Скликаний Центральною Радою 8— 15 (21—28) вересня 1917 в Києві за участю 93-х представників від татар, грузинів, латишів, литовців, поляків, євреїв, білорусів, естонців, молдаван, донських козаків і союзу козацьких військ та бурятів. Російська інтелігенція на з’їзд не прибула, — Тимчасовий уряд надіслав лише свого представника — зрусифікованого українця Максима Славинського. Українська делегація складалася із автономістів, самостійники на з’їзд не були допущені. З’їзд прийняв ряд постанов: про необхідність національно-персональної автономії, про загальнодержавну та крайові мови, про Установчі Збори, про склад Ради народів у Києві та її компетенцію, про Раду національностей при Тимчасовому управлінні. Крім того, з’їзд прийняв окремі ухвали у справі польській, білоруській, литовській, а також козацькій. Наприкінці роботи з’їзд обрав Раду народів з місцеперебуванням у Києві і доручив їй керувати справою спільної боротьби за створення Російської федерації. Головою Ради було обрано М.Грушевського.

О.Реєнт