МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗИМОВІ ПОХОДИ АРМІЇ УНР — військово-партизанські рейди її з’єднань по тилах Червоної та Добровольчої армій. 1-й похід тривав з 6 грудня 1919 до 6 травня 1920 під керівництвом М.Омеляновича-Павленка, помічником якого був Ю.Тютюнник, а начальником штабу — А.Долуд. За різними даними, у рейді брали участь від 3 до 6 тис. старшин та козаків. Вони пройшли з боями понад 2500 км на Єлисаветградщині, а з лютого 1920 — від Київщини та Полтавщини до Одещини. Похід завершився з’єднанням частин, що брали участь в ньому, з частинами Армії УНР, що наступали проти радянських сил разом із польською армією у відповідності з квітневим 1920 договором між УНР та Річчю Посполитою.

2-й похід відбувся у листопаді 1921, коли уряд УНР та його армія вже перебували на території Польщі. Його метою була спроба скоординувати повстанський рух в Україні, використавши його для повалення радянської влади. Похід здійснювала т.зв. Українська повстанська армія, що складалася з добровольців з числа інтернованих у Польщі вояків Армії УНР... на чолі з Ю.Тютюнником. її подільська група (400 бійців) розпочала дії 25 жовтня 1921, але, дійшовши до Київського Полісся, повернула назад, на захід, через Волинь, і 29 листопада перейшла польський кордон, так і не з’єднавшись з волинською групою (800 бійців), яка вирушила в похід 4 листопада. Остання оволоділа Коростенем, але утримати його не змогла і теж повернула на захід. У районі м. Базар потрапила в оточення кінноти Г.Котовського, зазнавши великих утрат. Понад 350 вояків, захоплених у полон, були розстріляні. Ті, що врятувалися, дісталися польського кордону. Третя група, бессарабська, під командуванням А.Гулого-Гуленка, вже через кілька днів походу залишила Україну і повернулася до Румунії.

А.Гриценко