МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО — система усталених, як правило, письмово не фіксованих і частково санкційованих верховною владою правил у певному суспільстві. В Україні існувало з найдавніших часів. Зі зміцненням державної влади Звичаєве право поступово оформлюється в писаних збірниках ("Руська правда", "Саксонське зерцало", "Литовський статут", "Права, по которым судится малороссийский народ" тощо). Показовими у цьому плані були неписані "права і звичаї" Війська Запорозького. Офіцшно не санкційовані державною владою, вони, проте, регулювали фактично все внутрішнє життя січовиків. Інколи Звичаєве право надавалася сила закону. Судді посилалися на його норми тоді, коли в чинних юридичних актах "чогось не доставало". В локальних формах Звичаєве право продовжує функціонувати й нині, але великого практичного значення не має.

О.Гуржій