МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) — українська держава, створена на західноукраїнських землях після розпаду Австро-Угорщини. Офіційно проголошена 13 листопада 1918 у складі Галичини, Буковини й Закарпаття. У двох останніх регіонах українська влада проіснувала дуже короткий час.

Вищим органом влади ЗУНР була Українська Національна Рада. Виконавча влада належала Державному Секретаріатові. В січні 1919 названа Рада обрала Президента ЗУНР — Є.Петрушевича. Збройні сили держави складала Українська галицька армія (УГА). Місцем перебування уряду був спочатку Львів, а після його окупації польськими військами — Станіславів (нині Івано-Франківськ).

ЗУНР виступила ініціатором злуки українських земель, після проголошення якої (22 січня 1919) увійшла до складу єдиної держави під назвою "Західна область Української Народної Республіки" (ЗОУНР). Є.Петрушевич формально отримав членство в Директорії УНР, але через розбіжності у поглядах з іншими її членами участі в її роботі не брав, а в вересні 1919 офіційно вийшов з неї. Злука залишилась формальним актом і практично не була втілена. У зв’язку з польською окупацією майже всієї території ЗУНР у червні 1919 Є.Петрушевич був наділений повноваженнями диктатора. УГА перейшла на територію Наддніпрянської України і брала участь у бойових діях разом із військом Директорії. Після поразки визвольних змагань українського народу, яка призвела до фактичної окупації західноукраїнських земель Польщею, у Відні 15 листопада 1919 був заснований Закордонний центр ЗУНР. Із поширенням польської юрисдикції на територію Галичини ЗУНР припинила своє існування.

О.Щусь